СМИ Законы РФ
Юр.книга Н.О. Саніахметова Господарське право Украiни

Tue, 23 Apr 2013 09:05:52 +0000
Зміст (Господарське право України (За редакцією Н.О.Саніахметової))

Зміст

Передмова

Розділ 1. ГОСПОДАРСЬКЕ (ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ) ПРАВО

1. Господарський кодекс України
2. Господарська діяльність і господарські відносини
3. Поняття і види підприємницької діяльності
4. Законодавче визначення поняття підприємництва
5. Ознаки підприємницької діяльності
6. Ризик у підприємницькій діяльності
7. Цілі підприємницької діяльності
8. Поняття підприємницького права
9. Поняття і система законодавства про підприємництво
10. Види норм підприємницького права
11. Місце і роль держави в регулюванні економіки та підприємницької діяльності
12. Державне регулювання підприємництва: поняття і підстава
13. Правове забезпечення державного регулювання підприємництва
14. Державна регуляторна політика у сфері підприємництва
15. Державний контроль за підприємницькою діяльністю
16. Захист прав підприємців при здійсненні державного контролю
17. Регулювання перевірок діяльності підприємців
18. Захист прав підприємців при їх порушенні незаконними актами державних органів
19. Правове регулювання малого підприємництва
20. Спрощена система оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва
21. Легітимація суб'єктів підприємництва
22. Державна реєстрація як елемент легітимації підприємництва
23. Державна реєстрація суб'єктів підприємництва (загальна характеристика)
24. Система державної реєстрації суб'єктів підприємництва 
25. Державна реєстрація юридичних осіб
26. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем
27. Ліцензування певних видів підприємницької діяльності
28. Процедура ліцензування певних видів господарської діяльності
29. Анулювання ліцензії
30. Нагляд, контроль та відповідальність у сфері ліцензування
31. Спеціальні системи ліцензування певних видів діяльності
32. Патентування деяких видів підприємництва
33. Поняття, зміст і види торгового патенту
34. Порядок придбання торгового патенту
35. Поняття і види суб'єктів господарювання
36. Громадянин як суб'єкт господарювання
37. Установчі документи суб'єктів підприємництва
38. Зміст установчих документів суб'єктів господарювання
39. Статут суб'єкта господарювання
40. Засновницький договір суб'єкта господарювання
41. Поняття і види підприємств
42. Державні унітарні підприємства та їх види
43. Державне комерційне підприємство
44. Казенне підприємство
45. Комунальні унітарні підприємства
46. Правовий статус господарських товариств
47. Правовий статус виробничого кооперативу
48. Відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання
49. Господарські об'єднання
50. Холдингові компанії
51. Товарні біржі
52. Торгово-промислові палати
53. Учасники ринку цінних паперів
54. Промислово-фінансові групи
55. Кредитні спілки у сфері господарювання
56. Правовий статус благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання
57. Зупинення і припинення діяльності суб'єктів господарювання
58. Процес ліквідації суб'єктів господарювання
59. Державна реєстрація припинення суб'єктів підприємництва
60. Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
61. Ліквідаційна процедура при визнанні боржника банкрутом
62. Відкриття рахунків у банках України
63. Тимчасове зупинення операцій на рахунках і примусове списання коштів з рахунків суб'єктів господарювання
64. Порядок і форми безготівкових розрахунків між суб'єктами господарювання
65. Обіг векселів
66. Правове регулювання обігу готівки
67. Поняття кредитування і кредитів у сфері підприємництва
68. Кредитний договір
69. Способи забезпечення кредитних зобов'язань
70. Правовий режим державного майна у сфері господарювання
71. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання
72. Підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання
73. Майновий стан та облік майна суб'єкта господарювання
74. Приватизація державних та комунальних підприємств
75. Гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання
76. Цінні папери у господарській діяльності та їх види
77. Випуск та придбання цінних паперів суб'єктами господарювання
78. Державне регулювання ринку цінних паперів
79. Поняття та зміст корпоративних прав
80. Здійснення корпоративних прав держави
81. Поняття комерційної таємниці суб'єкта господарювання
82. Право суб'єкта господарювання на комерційну таємницю
83. Господарське зобов'язання
84. Підстави виникнення господарських зобов'язань
85. Майново-господарські та організаційно-господарські зобов'язання
86. Соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання
87. Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання
88. Господарсько-договірні зобов'язання. Загальні умови укладання господарських договорів 
89. Істотні умови господарського договору
90. Загальний порядок укладання господарських договорів
91. Укладання попередніх договорів
92. Укладання господарських договорів за державним замовленням
93. Укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів
94. Укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах
95. Зміна та розірвання господарських договорів
96. Умови виконання господарських зобов'язань
97. Виконання господарського зобов'язання третьою особою
98. Виконання господарських зобов'язань, у яких беруть участь кілька суб'єктів
99. Місце виконання господарського зобов'язання
100. Виконання грошових зобов'язань
101. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
102. Банківська гарантія як засіб забезпечення виконання господарських зобов'язань
103. Загальні умови припинення господарських зобов'язань
104. Припинення господарського зобов'язання за згодою сторін, у разі поєднання його сторін в одній особі, неможливості виконання
105. Недійсність господарського зобов'язання
106. Договір комерційної концесії
107. Форма і реєстрація договору комерційної концесії
108. Винагорода за договором комерційної концесії
109. Обов'язки сторін за договором комерційної концесії
110. Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії
111. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувача
112. Зміна та розірвання договору комерційної концесії
113. Поняття, види та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
114. Види експортних (імпортних) ліцензій (квот)
115. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
116. Поняття і зміст зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
117. Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
118. Використання в зовнішньоекономічних контрактах правил ІНКОТЕРМС
119. Розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами
120. Зовнішньоекономічні операції з давальницькою сировиною
121. Товарообмінні (бартерні) зовнішньоекономічні операції
122. Захист прав і законних інтересів держави та інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
123. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність
124. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
125. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій
126. Інвестування за кордон
127. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій
128. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій
129. Форми спільної інвестиційної діяльності
130. Інвестиційна діяльність у спеціальних (вільних) економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку
131. Загальна характеристика законодавства про захист економічної конкуренції
132. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання
133. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання
134. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку
135. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю
136. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
137. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
138. Державне регулювання і контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку
139. Поняття природної монополії. Суб'єкт природної монополії та його обов'язки
140. Державне регулювання і контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій
141. Державні органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій
142. Відповідальність суб'єктів природних монополій та органів, які регулюють їх діяльність
143. Недобросовісна конкуренція: поняття і види
144. Поняття неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання в конкуренції
145. Види неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання в конкуренції
146. Порівняльна реклама
147. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції
148. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці
149. Санкції за недобросовісну конкуренцію
150. Загальні положення законодавства про комерційну рекламу
151. Законодавчі вимоги щодо реклами
152. Обмеження щодо окремих видів реклами
153. Особливості рекламування окремих видів товарів
154. Недобросовісна реклама
155. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу
156. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання та її межі
157. Господарські санкції
158. Відшкодування збитків у сфері господарювання
159. Умови і порядок відшкодування збитків
160. Штрафні санкції
161. Оперативно-господарські санкції
162. Адміністративно-господарські санкції
163. Відповідальність за порушення права суб'єкта господарювання на комерційну таємницю

Розділ 2. ІНВЕСТИЦІЙНЕ ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНЕ ПРАВО

1. Інвестиційна діяльність як предмет правового регулювання
2. Метод правового регулювання інвестиційної діяльності
3. Управління у сфері інвестиційної діяльності
4. Розвиток правового регулювання інвестиційної діяльності
5. Джерела правового регулювання інвестиційної діяльності
6. Інвестиційні правовідносини
7. Види і форми інвестицій
8. Правові питання оцінки, визнання і реєстрації інвестицій
9. Правові гарантії від комерційних і некомерційних ризиків
10. Гарантії правового режиму іноземного інвестування
11. Міжнародно-правові гарантії інвестицій
12. Спільне підприємство. Підприємство, що повністю належить одному інвестору. Представництва, філії та інші відокремлені підрозділи інвестора-юридичної особи
13. Поняття і види інвестиційного договору
14. Інвестування за допомогою фондового ринку
15. Концесії. Угоди про розподіл продукції
16. Правове регулювання створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ), технопарків та територій пріоритетного розвитку (ТПР)
17. Особливості правового режиму офшорних зон
18. Правове регулювання інноваційної діяльності
19. Поняття зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Предмет і методи правового регулювання ЗЕД
20. Принципи правового регулювання ЗЕД
21. Види ЗЕД (загальна характеристика)
22. Класифікація суб'єктів ЗЕД
23. Зовнішньоекономічна правосуб'єктність
24. Режим ЗЕД для іноземних суб'єктів господарської діяльності та його види
25. Відповідальність у сфері ЗЕД
26. Центральні органи державного регулювання ЗЕД. Торговельно-економічні місії
27. Управління ЗЕД на регіональному і місцевому рівнях
28. Торговельні палати
29. Участь України в міжнародних економічних організаціях
30. Особливості нормативно-правових джерел ЗЕД
31. Міжнародно-правове регулювання економічної діяльності
32. «М'яке право»
33. Оподатковування суб'єктів ЗЕД
34. Єдиний збір та мито
35. Звільнення від сплати мита і зниження її ставок
36. Податок на додану вартість і акцизний збір
37. Податок на прибуток
38. Митне регулювання
39. Валютне регулювання 
40. Контроль розрахунків в іноземній валюті
41. Регулювання цін і тарифів
42. Ліцензування і квотування експортно-імпортних операцій
43. Заборони, обмеження і забезпечувальні заходи щодо імпорту, експорту і транзиту товарів і послуг. Реєстрація окремих видів зовнішньоекономічних контрактів
44. Державний експортний контроль
45. Контроль якості експортно-імпортних товарів. Підтвердження відповідності і сертифікація продукції та послуг. Фармакологічні, санітарні, ветеринарні, фітосанітарні та екологічні стандарти і вимоги
46. Антимонопольні заходи. Захист конкуренції. Експорт та імпорт товарів і послуг для державних потреб. Державне сприяння ЗЕД
47. Особливості розгляду спорів суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності з державою


Tue, 23 Apr 2013 09:07:18 +0000
Передмова

Передмова

Цей навчальний посібник, який підготовлено колективом кафедри підприємницького і комерційного права Одеської національної юридичної академії, будується за принципом “питання-відповідь”. Така побудова робить його зручним для студентів при підготовці до іспитів, а також для всіх тих, хто вивчає підприємницьке право.
Посібник може застосовуватися при вивченні загального навчального курсу “Підприємницьке право”, а також спеціальних курсів “Інвестиційне і зовнішньоекономічне право” та “Банківське право”.
Питання і відповіді поділені на три розділи, кожний з яких відповідає навчальній дисципліні. У першому розділі посібника викладена інформація про основні інститути підприємницького права. Правові засади зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності є предметом питань і відповідей другого розділу. Банківське право у питаннях і відповідях викладене в третьому розділі.
Така побудова навчального посібника обумовлена, зокрема, системою навчальних курсів, що викладаються колективом кафедри в Одеській національній юридичній академії.
На кожне питання в книзі надається лаконічна відповідь з використанням як законодавчих, так і наукових визначень основних категорій і понять у сфері підприємницького права.
Через спрямованість на виклад основної інформації посібник не претендує на повноту і вичерпний аналіз низки важливих і складних проблем підприємницького права. Для досягнення цієї мети студентам необхідно звернутися до значного масиву законодавства про підприємництво та додаткової літератури. Для полегшення пошуку джерел можна скористатися списками нормативно-правових актів і літератури з підприємницького права, що містяться в навчальному посібнику: Саниахметова Н.А. “Предпринимательское (хозяйственное) право Украины” (X.: Одиссей, 2005), а також у збірнику нормативно-правових актів “Господарське законодавство України” (Харків: “Одіссей”, 2004).

Доктор юридичних наук, професор,
завідувачка кафедри підприємницького і комерційного права
Одеської національної юридичної академії
Саніахметова Н.О.


Wed, 24 Apr 2013 06:37:03 +0000
Розділ 1. ГОСПОДАРСЬКЕ (ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ) ПРАВО

Розділ 1. ГОСПОДАРСЬКЕ (ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ) ПРАВО

1. Господарський кодекс України
2. Господарська діяльність і господарські відносини
3. Поняття і види підприємницької діяльності
4. Законодавче визначення поняття підприємництва
5. Ознаки підприємницької діяльності
6. Ризик у підприємницькій діяльності
7. Цілі підприємницької діяльності
8. Поняття підприємницького права
9. Поняття і система законодавства про підприємництво
10. Види норм підприємницького права
11. Місце і роль держави в регулюванні економіки та підприємницької діяльності
12. Державне регулювання підприємництва: поняття і підстава
13. Правове забезпечення державного регулювання підприємництва
14. Державна регуляторна політика у сфері підприємництва
15. Державний контроль за підприємницькою діяльністю
16. Захист прав підприємців при здійсненні державного контролю
17. Регулювання перевірок діяльності підприємців
18. Захист прав підприємців при їх порушенні незаконними актами державних органів
19. Правове регулювання малого підприємництва
20. Спрощена система оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва
21. Легітимація суб'єктів підприємництва
22. Державна реєстрація як елемент легітимації підприємництва
23. Державна реєстрація суб'єктів підприємництва (загальна характеристика)
24. Система державної реєстрації суб'єктів підприємництва 
25. Державна реєстрація юридичних осіб
26. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем
27. Ліцензування певних видів підприємницької діяльності
28. Процедура ліцензування певних видів господарської діяльності
29. Анулювання ліцензії
30. Нагляд, контроль та відповідальність у сфері ліцензування
31. Спеціальні системи ліцензування певних видів діяльності
32. Патентування деяких видів підприємництва
33. Поняття, зміст і види торгового патенту
34. Порядок придбання торгового патенту
35. Поняття і види суб'єктів господарювання
36. Громадянин як суб'єкт господарювання
37. Установчі документи суб'єктів підприємництва
38. Зміст установчих документів суб'єктів господарювання
39. Статут суб'єкта господарювання
40. Засновницький договір суб'єкта господарювання
41. Поняття і види підприємств
42. Державні унітарні підприємства та їх види
43. Державне комерційне підприємство
44. Казенне підприємство
45. Комунальні унітарні підприємства
46. Правовий статус господарських товариств
47. Правовий статус виробничого кооперативу
48. Відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання
49. Господарські об'єднання
50. Холдингові компанії
51. Товарні біржі
52. Торгово-промислові палати
53. Учасники ринку цінних паперів
54. Промислово-фінансові групи
55. Кредитні спілки у сфері господарювання
56. Правовий статус благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання
57. Зупинення і припинення діяльності суб'єктів господарювання
58. Процес ліквідації суб'єктів господарювання
59. Державна реєстрація припинення суб'єктів підприємництва
60. Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
61. Ліквідаційна процедура при визнанні боржника банкрутом
62. Відкриття рахунків у банках України
63. Тимчасове зупинення операцій на рахунках і примусове списання коштів з рахунків суб'єктів господарювання
64. Порядок і форми безготівкових розрахунків між суб'єктами господарювання
65. Обіг векселів
66. Правове регулювання обігу готівки
67. Поняття кредитування і кредитів у сфері підприємництва
68. Кредитний договір
69. Способи забезпечення кредитних зобов'язань
70. Правовий режим державного майна у сфері господарювання
71. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання
72. Підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання
73. Майновий стан та облік майна суб'єкта господарювання
74. Приватизація державних та комунальних підприємств
75. Гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання
76. Цінні папери у господарській діяльності та їх види
77. Випуск та придбання цінних паперів суб'єктами господарювання
78. Державне регулювання ринку цінних паперів
79. Поняття та зміст корпоративних прав
80. Здійснення корпоративних прав держави
81. Поняття комерційної таємниці суб'єкта господарювання
82. Право суб'єкта господарювання на комерційну таємницю
83. Господарське зобов'язання
84. Підстави виникнення господарських зобов'язань
85. Майново-господарські та організаційно-господарські зобов'язання
86. Соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання
87. Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання
88. Господарсько-договірні зобов'язання. Загальні умови укладання господарських договорів 
89. Істотні умови господарського договору
90. Загальний порядок укладання господарських договорів
91. Укладання попередніх договорів
92. Укладання господарських договорів за державним замовленням
93. Укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів
94. Укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах
95. Зміна та розірвання господарських договорів
96. Умови виконання господарських зобов'язань
97. Виконання господарського зобов'язання третьою особою
98. Виконання господарських зобов'язань, у яких беруть участь кілька суб'єктів
99. Місце виконання господарського зобов'язання
100. Виконання грошових зобов'язань
101. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
102. Банківська гарантія як засіб забезпечення виконання господарських зобов'язань
103. Загальні умови припинення господарських зобов'язань
104. Припинення господарського зобов'язання за згодою сторін, у разі поєднання його сторін в одній особі, неможливості виконання
105. Недійсність господарського зобов'язання
106. Договір комерційної концесії
107. Форма і реєстрація договору комерційної концесії
108. Винагорода за договором комерційної концесії
109. Обов'язки сторін за договором комерційної концесії
110. Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії
111. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувача
112. Зміна та розірвання договору комерційної концесії
113. Поняття, види та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
114. Види експортних (імпортних) ліцензій (квот)
115. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
116. Поняття і зміст зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
117. Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
118. Використання в зовнішньоекономічних контрактах правил ІНКОТЕРМС
119. Розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами
120. Зовнішньоекономічні операції з давальницькою сировиною
121. Товарообмінні (бартерні) зовнішньоекономічні операції
122. Захист прав і законних інтересів держави та інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
123. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність
124. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
125. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій
126. Інвестування за кордон
127. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій
128. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій
129. Форми спільної інвестиційної діяльності
130. Інвестиційна діяльність у спеціальних (вільних) економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку
131. Загальна характеристика законодавства про захист економічної конкуренції
132. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання
133. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання
134. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку
135. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю
136. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
137. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
138. Державне регулювання і контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку
139. Поняття природної монополії. Суб'єкт природної монополії та його обов'язки
140. Державне регулювання і контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій
141. Державні органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій
142. Відповідальність суб'єктів природних монополій та органів, які регулюють їх діяльність
143. Недобросовісна конкуренція: поняття і види
144. Поняття неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання в конкуренції
145. Види неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання в конкуренції
146. Порівняльна реклама
147. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції
148. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці
149. Санкції за недобросовісну конкуренцію
150. Загальні положення законодавства про комерційну рекламу
151. Законодавчі вимоги щодо реклами
152. Обмеження щодо окремих видів реклами
153. Особливості рекламування окремих видів товарів
154. Недобросовісна реклама
155. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу
156. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання та її межі
157. Господарські санкції
158. Відшкодування збитків у сфері господарювання
159. Умови і порядок відшкодування збитків
160. Штрафні санкції
161. Оперативно-господарські санкції
162. Адміністративно-господарські санкції
163. Відповідальність за порушення права суб'єкта господарювання на комерційну таємницю


Wed, 24 Apr 2013 06:37:56 +0000
1. Господарський кодекс України

1. Господарський кодекс України

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Прийняття Господарського кодексу є важливим етапом у здійсненні загального кодифікаційного процесу в Україні — важливого напрямку правової політики нашої держави. Це забезпечило новий, більш високий якісний стан господарського законодавства, його істотне відновлення з урахуванням ринкових відносин у сфері економіки.
Господарський кодекс України є одним з ведучих кодифікованих актів України, оскільки встановлює відповідно до Конституції України правові основи та основні принципи господарської діяльності.
Спрямованість Господарського кодексу на розвиток підприємництва, зростання ділової активності суб'єктів господарювання, підвищення ефективності суспільного виробництва та затвердження суспільного господарського порядку в економічній системі України визначають його значимість у сучасних умовах.
Прийняття Господарського кодексу України означає істотний прогрес у правовому регулюванні господарської діяльності, приведення господарського законодавства у відповідність з практичними потребами України в період трансформації до ринкової економіки.
У Господарському кодексі України міститься багато новел, принципово нових підходів і рішень у правовому регулюванні господарських відносин. Це викликає необхідність їх тлумачення, з'ясування сутності та змісту в сучасних умовах господарювання.
У ст.1 Господарського кодексу (ГК) визначений предмет його регулювання. Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Господарський кодекс насамперед визначає загальні принципи господарювання в Україні, що сформульовані в ст.6 ГК і конкретизовані стосовно до окремих видів такої діяльності. Це, наприклад, принципи підприємницької діяльності, що сформульовані в ст.44 ГК.
Виходячи зі змісту ст.1, Господарський кодекс регулює різні за змістом групи відносин, що виникають як у процесі організації, так і здійснення господарської діяльності. Поняття господарської діяльності і господарських відносин надане в ст. З ГК. Суб'єктний склад цих відносин досить широкий. По-перше, це відносини, суб'єктами яких є суб'єкти господарювання (поняття суб'єктів господарювання надане в ст. 55 ГК). По-друге, це відносини, у яких одним із суб'єктів є суб'єкт господарювання, а другим — інший учасник відносин у сфері господарювання, у тому числі споживачі, органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо. Учасники відносин у сфері господарювання визначені в ст.2 ГК.
Отже, Господарський кодекс регулює різнорідні відносини, одні з яких складаються в сфері державного регулювання господарської діяльності, забезпечення реалізації права на цю діяльність державними органами (сфері управління), а інші — у сфері товарно-грошових відносин щодо реалізації права на господарську діяльність її суб'єктами.
Згідно зі ст.2 ГК учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Основними учасниками господарських відносин є суб'єкти господарювання — господарські організації, фізичні особи — суб'єкти підприємництва.
Важливими учасниками господарських відносин є споживачі, яким адресовані товари (роботи, послуги), що вироблені (реалізовані, виконувані, зроблені) при здійсненні господарської діяльності. Споживачі визначені в Законі України “Про захист прав споживачів” у редакції від 15.12.1993 р. як громадяни, що здобувають, замовляють, використовують або мають намір придбати або замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
Учасниками господарських відносин є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Однією з категорій учасників відносин у сфері господарювання є засновники суб'єктів господарювання (фізичні особи, громадські та інші організації тощо), а також особи, які здійснюють щодо суб'єктів господарювання організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Це можуть бути, наприклад, органи державної влади, до сфери управління яких входять унітарні підприємства.
Обов'язковою юридичною ознакою суб'єктів господарювання, а також органів державної влади і місцевого самоврядування як учасників господарських відносин є наявність у них господарської компетенції (правосуб'єктності), тобто сукупності прав і обов'язків, що встановлені законом і набуваються в господарських відносинах.
Не є предметом регулювання Господарського кодексу:
- майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;
- земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
- трудові відносини;
- фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
- адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.


Wed, 24 Apr 2013 06:38:52 +0000
2. Господарська діяльність і господарські відносини

2. Господарська діяльність і господарські відносини

Згідно зі ст.З ГК під господарською діяльністю в Господарському кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами у Господарському кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Господарський кодекс проводить класифікацію господарської діяльності за критерієм її спрямованості на два види: а) господарська комерційна діяльність (підприємництво), суб'єктами якої є підприємці (суб'єкти підприємництва); б) господарська некомерційна діяльність, основною метою якої не є одержання прибутку. Підприємництво одержало легальне визначення і правову регламентацію в главі 4 ГК. Некомерційна господарська діяльність визначена та урегульована в главі 5 ГК.
Господарські відносини поділяються на три види: 1) господарсько-виробничі; 2) організаційно-господарські; 3) внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничі відносини — це відносини між суб'єктами господарювання, що виникають при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Ці відносини складаються при здійсненні господарської діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг. При характеристиці господарсько-виробничих відносин визначальними є категорії “суб'єкти господарювання” і “господарськадіяльність”. Суб'єкти господарювання визначено та їхній правовий статус регламентовано у розділі II Господарського кодексу, господарська діяльність — у ч.І ст.З ГК. Господарсько-виробничі відносини можуть мати як майновий, так і немайновий характер, при цьому майнові господарські відносини є переважними. Господарсько-виробничі відносини є відносинами горизонтального типу між рівноправними суб'єктами господарювання, які не підпорядковані один одному. Ці відносини є визначальними в сфері господарської діяльності, що одержали правове регулювання в Господарському кодексі.
Відмінною рисою організаційно-господарських відносин є те, що це відносини між нерівноправними суб'єктами, один із яких (суб'єкт організаційно-господарських повноважень) наділений владними повноваженнями стосовно іншого суб'єкта (суб'єкта господарювання). Зокрема, такі відносини виникають при здійсненні компетентними державними органами функцій контролю за діяльністю суб'єктів господарювання. Це відносини вертикального типу, що складаються в сфері управління.
У сфері виробництва між внутрішніми підрозділами суб'єктів господарювання виникають внутрішньогосподарські відносини, у які вони вступають між собою та з суб'єктом господарювання, до складу якого вони входять. Суб'єктами внутрішньогосподарських відносин є суб'єкти господарювання та їхні структурні підрозділи. Це відносини двоякого типу: а) між суб'єктом господарювання та його структурними підрозділами; б) між різними структурними підрозділами суб'єкта господарювання.
Згідно зі ст.6 ГК загальними принципами господарювання в Україні є:
- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;
- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;
- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;
- захист національного товаровиробника;
- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини.
Загальні принципи господарювання в Україні, що сформульовані в Господарському кодексі, є основними засадами здійснення господарської діяльності. Багато з них знайшли своє закріплення на конституційному рівні. Так, принцип економічної багатоманітності закріплено у ст. 15 Конституції України. Право на підприємницьку діяльність, яку не заборонену законом, закріплено в ст.42 Конституції України. Інші принципи, хоча і не знайшли прямого закріплення в конституційних нормах, однак ґрунтуються на конституційних положеннях або випливають з них.
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.


Wed, 24 Apr 2013 06:39:33 +0000
3. Поняття і види підприємницької діяльності

3. Поняття і види підприємницької діяльності

Визначення поняття підприємництва має не тільки важливе теоретичне, а й практичне значення, оскільки значна частина норм законодавства стосується лише такого роду діяльності. Особливого значення це набуває при застосуванні імперативних норм, у тому числі тих, що регламентують санкції за порушення законодавства про підприємництво.
При визначенні поняття “підприємництво” необхідно виходити з теоретичної економічної основи, що пояснює його сутність. Як справедливо зазначає німецький учений Петер Верхан, “важко знайти таку ж складну і неоднозначну сферу діяльності, як підприємництво. У ринковому господарстві воно реалізується на перехресті економіки, політики, техніки, юриспруденції, психології й етики” [Верхан Петер X. Підприємець: його економічна функція та суспільно-політична відповідальність. — Київ, 1994, с.5].
При визначенні теоретичної основи підприємництва чимало провідних економістів світу концентрують увагу на підприємництві як процесі, що має інноваційний характер, відбувається постійно і цілеспрямовано. Такий підхід до розуміння підприємництва є найбільш виправданим (порівняно з іншими поясненнями сутності і важливості підприємництва), оскільки дає змогу підкреслити динаміку підприємництва як діяльності.
Розвиток процесу наукового осмислення підприємництва пройшов “три хвилі” у розвитку теорії підприємницької функції. “Перша хвиля”, яка виникла у XVIII ст., була пов'язана з концентруванням уваги на несенні підприємцем ризику (Р. Кантільон, Й. Тюнен, Г. Мангольдт, Ф. Найт). “Друга хвиля” у науковому осмисленні підприємництва пов'язана з виділенням інноваційнос-ті як його основної характерної риси (Й. Шумпетер). “Третя хвиля” пов'язана з обґрунтуванням поліфункціональної моделі підприємництва і відрізняється концентруванням уваги на особливих якостях підприємця (Л. Мізек, Ф. Хайєк, І. Кирцнер). Сучасний етап розвитку теорії підприємницької функції відносять до “четвертої хвилі”, поява якої пов'язується з переносом акценту на управлінський аспект в аналізі дій підприємця, у тому числі вну-трішньофірмовому підприємництві [Бусьігин А.В. Предпринима-тельство. — М., 1998, с. 13-15].
Підприємництво в зарубіжній економічній літературі за останні кілька десятиліть трактується багатозначно і позначається і як “тип поведінки”, і як “творчий акт”, і як “динамічний процес” тощо. Незважаючи на привабливість позначення підприємництва як процесу, воно не може бути покладено в основу законодавчого визначення підприємницької діяльності, заважаючи на його узагальненість і брак низки специфічних рис підприємництва, що дають змогу відрізнити його від інших видів діяльності.
Зрозуміло, що якщо досвід аналізу й узагальнень підприємництва у розвинених країнах становить декілька десятиліть, то подібний досвід у вітчизняній літературі та літературі інших країн, які здійснюють трансформацію до ринкової економіки, становить декілька років. Однак тут також існує безліч різноманітних визначень поняття “підприємництво”, що можуть бути поділені на легальні й наукові.
Незважаючи на відмінність легальних і наукових визначень, а також визначень, що пропонуються вченими-економістами і вченими-юристами, їм властива єдність у визначенні підприємництва як діяльності.
Може бути дане наступне наукове визначення: підприємницька діяльність — це спрямована на одержання прибутку економічна діяльність щодо виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що має самостійний та ініціативний, творчий та інноваційний, систематичний та ризиковий, правомірний та соціально відповідальний характер, здійснюється легітимним суб'єктом, який несе самостійну юридичну відповідальність.
Визначальними для характеристики підприємництва є його класифікація: 1) за критерієм предмета — виробниче і комерційне; 2) за критерієм суб'єкта — здійснюване фізичними особами та юридичними особами.


Wed, 24 Apr 2013 06:40:20 +0000
4. Законодавче визначення поняття підприємництва

4. Законодавче визначення поняття підприємництва

Наявність вільного підприємництва служить однією з визначальних ознак ринкової економіки. Перехід економіки до ринкових відносин неминуче пов'язаний із становленням і розвитком підприємництва.
Для того, щоб правильно оцінити сучасний стан і якісний рівень правового регулювання підприємництва в Україні, необхідно звернутися до історії питання, тобто до історії появи легального поняття підприємницької діяльності, а також становлення правових інститутів, присвячених регулюванню підприємницької діяльності та пов'язаних з нею відносин.
У Законі України “Про підприємництво”, що діяв раніше, вперше в українському законодавстві було надане легальне визначення поняття підприємницької діяльності. У ст.1 Закону “Про підприємництво” підприємництво визначалось як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
З урахуванням новизни і великого методологічного значення цього поняття представляється виправданим те, що це легальне визначення було досить об'ємним, у ньому містилися ознаки, що характеризують підприємницьку діяльність. При цьому важливим було і те, що ст. 1 Закону поряд із зазначеною нормою-дефініцією містила іншу норму, спрямовану на відокремлення підприємницької діяльності від інших подібних видів діяльності. Як вказувалось в ч.2 ст.1 Закону “Про підприємництво”, створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.
Багато положень Закону “Про підприємництво” було перенесено в Господарський кодекс України, у зв'язку з чим, щоб уникнути дублювання тих самих положень у різних законодавчих актах, Закон “Про підприємництво” був визнаний таким, що втратив чинність з моменту введення в дію Господарського кодексу України, тобто з 1 січня 2004 р. Поняття підприємництва було перенесене в главу 4 “Господарська комерційна діяльність (підприємництво)” і відтворене в Господарському кодексі України з деякими змінами.
Приділяючи особливе значення правовому регулюванню відносин за участю підприємців, законодавець, по-перше, указав на них у ст.З Господарського кодексу в складі господарської діяльності, що регулюється господарським законодавством. Згідно з ч.2 ст.З ГК господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — підприємцями. При цьому законодавець не обмежився цим, а сформулював також визначення поняття підприємницької діяльності.
Основні положення про підприємництво містяться в главі 4 Господарського кодексу України. При цьому, сама дефініція міститься в ст.42 Господарського кодексу “Підприємництво як вид господарської діяльності”, де визначена така легальна дефініція: підприємництво — це самостійна, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Вважаємо, що легальне визначення підприємницької діяльності може викликати певну критику, що обумовлюється насамперед невисоким рівнем узагальнень, наданих у визначенні. Однак цей же недолік властивий багатьом легальним визначенням економічних і правових понять (категорій), що містяться в різних законах.
Разом з тим, не можна не відзначити, що поряд з легальним визначенням у ст.42 ГК України, указівка на різні ознаки і засади підприємницької діяльності знаходяться в ст. 43 “Свобода підприємницької діяльності”, ст.44 ГК “Принципи підприємницької діяльності”, ст.49 “Відповідальність суб'єктів підприємництва” та ін.
Таким чином, фактично обсяг легального визначення поняття підприємницької діяльності значно розширений за рахунок положень, що містяться в інших статтях Господарського кодексу, які регулюють як підприємництво, так і в цілому господарську діяльність.
В Україні поняття підприємництва (підприємницької діяльності) багатократно використовується в законах та інших нормативно-правових актах як дане, однак легальне визначення цього поняття міститься в Господарському кодексі України (ст.42). У легальній дефініції виділено шість ознак (елементів), з яких п'ять ознак характеризують сутнісну сторону підприємницької діяльності, що відрізняє її від інших видів економічної і господарської діяльності, а шоста ознака характеризує суб'єктний склад підприємницької діяльності.
Слід підкреслити велике значення послідовної позиції законодавця, який зберіг легальне визначення поняття підприємницької діяльності та заклав тим самим необхідну методологічну основу для спеціального правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.
Легальна дефініція поняття підприємництва має важливе значення для правової кваліфікації відносин та вирішення питання про те, чи є здійснювана господарська діяльність підприємницькою чи ні. Хоча труднощі такого порядку зустрічаються у правозастосовчій практиці, однак вони не носять розповсюдженого характеру, оскільки в ст.42 Господарського кодексу України міститься розгорнуте визначення підприємництва, що як вихідна правова норма-дефініція поряд з іншими первинними (відправними) нормами визначає основи правового впливу в сфері підприємництва. Тому легальне визначення поняття підприємництва має велике значення в механізмі правового регулювання відносин у сфері підприємництва.


Wed, 24 Apr 2013 06:41:03 +0000
5. Ознаки підприємницької діяльності

5. Ознаки підприємницької діяльності

Можна виділити наступні основні ознаки підприємницької діяльності.
Перша ознака підприємницької діяльності — її ініціативність і самостійність.
Ініціативність і самостійність підприємницької діяльності відбивається у двох нормах Господарського кодексу України.
По-перше, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку діяльність, яку не заборонено законом (ч.І ст. 43 ГК). Це положення конкретизується в принципах підприємницької діяльності, які сформульовані у ст.44 ГК. Підприємництво здійснюється на основі:
- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
- вільного найму підприємцем працівників;
- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
По-друге, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються (ч. 5 ст.19 ГК).
Ініціативність і самостійність — це зорієнтована на дії природа самореалізації підприємців. Підприємці активно обирають ініціативу. Вони свідомо ставлять себе у таку ситуацію, коли вони персонально відповідальні за успіх або невдачу справи, і вважають, що успіхи і невдачі вони здатні контролювати і впливати на результати своїх дій. Ця риса поєднується з ініціативою у запровадженні мотиваційного управління, прагнення до персональної відповідальності.
Друга ознака підприємницької діяльності — творчий та інноваційний характер, що виявляється у пошуку нових можливостей, орієнтації на нововведення. Підприємець діє й оцінюється як незалежний і значною мірою такий, що покладається на самого себе, інноватор.
Третя ознака підприємницької діяльності — систематичність (регулярність, професійність, постійність).
Четверта ознака підприємницької діяльності — ризиковий характер, тобто покладання на підприємця тягаря передбачення несприятливих наслідків (збитків) і вжиття заходів щодо їх превенції або усунення, не пов'язане з винною поведінкою підприємця.
П'ята ознака — цільове спрямування на одержання прибутку.
Не слід змішувати мету підприємницької діяльності і результат такої цілеспрямованої діяльності. Та або інша діяльність не може бути віднесена до підприємницької, якщо її метою не є одержання прибутку. Проте якщо прибуток не отриманий, незважаючи на цільове спрямування діяльності на її досягнення, то сам по собі цей факт не може служити підставою для виключення її з числа підприємницької. Отже, визначальною є наявність саме мети одержання прибутку, а не досягнення її на будь-якому етапі цієї комплексної діяльності. Наявність мети одержання прибутку не виключає можливості недосягнення її в підприємницькій діяльності (як і в будь-якій іншій цілеспрямованій діяльності) і навіть навпаки, одержання протилежного результату (збитки, банкрутство).
Таким чином, мета одержання прибутку є необхідною ознакою підприємницької діяльності. Однак це не повинно вести до її гіперболізації і позначення в якості основної (головної) ознаки. Вважаємо неправильним як заперечення мети одержання прибутку в якості необхідної ознаки, так і її перебільшення, оскільки всі ознаки підприємницької діяльності однаково вагомі для визначення її поняття.
Вважаємо за правильне позначення мети одержання прибутку як основної, але не єдиної мети.
Шоста ознака — самостійна юридична відповідальність.
Сьома ознака підприємницької діяльності — соціально відповідальний характер.
Хоча соціальна відповідальність має різноманітний зміст і форми для окремих галузей і суб'єктів підприємництва, проте основні зобов'язання існують для всіх підприємців — це зобов'язання підприємців стосовно суспільства, що поширюються на багато сфер.
Можна відзначити такі основні вимоги соціальної відповідальності підприємців у сучасному суспільстві:
- вимога підвищення ефективності діяльності підприємців (бути більш ефективним і прогресивним, виробляти кращі товари і послуги, гарантувати якість споживчих товарів, зводити до мінімуму шкоду, що заподіюється суспільному добробуту внаслідок недотримання етичних правил);
- вимога більш повної відповідальності юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності перед зацікавленими групами осіб (наприклад, акціонерами, працівниками) і створення корпоративної демократії;
- вимога зростаючої відповідальності підприємців за добробут усього суспільства;
- вимога більшої позитивної ролі підприємців, спрямованої на захист навколишнього середовища.
Жоден з ознак підприємницької діяльності не є ні головною, ні єдиною. Всі вони однаковою мірою важливі для наукового визначення підприємництва, так і тільки в сукупності здатні її визначити.
Таким чином, ознаками підприємницької діяльності є:
1) ініціативність і самостійність — підприємець має право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству;
2) творчий та інноваційний характер — пошук нових можливостей, орієнтація на нововведення;
3) систематичність — регулярність, професійність, постійний характер;
4) ризиковий характер — покладання на підприємця тягаря передбачення несприятливих наслідків і застосування заходів з метою їх превенції та усунення;
5) цільова спрямованість на одержання прибутку, максимізація якої є основною метою діяльності;
6) самостійна юридична відповідальність;
7) соціально відповідальний характер.


Wed, 24 Apr 2013 06:42:02 +0000
6. Ризик у підприємницькій діяльності

6. Ризик у підприємницькій діяльності

У легальній дефініції поняття “підприємництво” зазначене, що підприємництво здійснюється на свій ризик. Тому ризик слід вважати кваліфікуючою ознакою підприємництва.
Підприємницька діяльність — це діяльність, що здійснюється особою на свій ризик. Слід зазначити, що ризик узагалі властивий будь-якій сфері людської життєдіяльності, що пов'язано з безліччю умов і факторів, які призводять до позитивного або негативного результату прийнятих особами рішень. Оскільки аналізується ризик у підприємницькій діяльності, вважаємо необхідним використовувати термін “підприємницький ризик”.
У Господарському кодексі України ризик зазначений не тільки в легальному визначенні поняття підприємництва (ст.42 ГК), а й позначений у якості одного з принципів підприємницької діяльності: згідно зі ст.44 ГК підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Цивільно-правові межі ризику регулюються ст.13 Цивільного кодексу України, що формулює межі здійснення цивільних прав. Крім традиційного поняття зловживання правом, це “використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція”. Отже, принципово закріплюється свобода дій суб'єкта права, що презюмується як добросовісна та розумна (ч.5 ст. 12 ЦК), яка тісно пов'язана з елементами ризику, що, у свою чергу, неминуче пов'язаний із придбанням і здійсненням цивільних прав вільно, на власний розсуд (ч.І ст.12 ЦК).
Свобода економічної діяльності суб'єкта права реалізується в двох основних формах: підприємницької діяльності, що прямо здійснюється “на свій ризик” самостійно й активно; а також у вигляді права розпорядження своїм майном для здійснення діяльності, що приносить доход.
Елемент ризику може бути пов'язаний як з договірними відносинами, так і з прямо передбаченими законом певними зобов'язальними конструкціями.
Господарський кодекс і Цивільний кодекс України виділяють кілька груп “ризиків” учасників господарського і цивільного обороту:
- підприємницький ризик, тобто ризик, пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності (ст.42 ГК);
- зобов'язальний ризик (ст. 516, 527 ЦК та ін.);
- страховий ризик (глава 67 ЦК).
До групи ризику підприємницької діяльності відносяться:
- безпосередньо ризик підприємницької діяльності (ст.42 ГК);
- ризик збитків учасників-вкладників, пов'язаних з діяльністю командитного товариства (ст.133 ЦК);
- ризик збитків учасників товариства з обмеженою відповідальністю, пов'язаних з діяльністю ТОВ (ст. 140 ЦК);
- ризик збитків акціонерів, пов'язаних з діяльністю АТ (ст. 152 ЦК).
Ризик збитків, пов'язаних з діяльністю підприємницьких товариств, несуть їхні учасники в товариствах з обмеженою відповідальністю, акціонери в акціонерних товариствах, члени у виробничих кооперативах, учасники-вкладники в командитних товариствах. Внаслідок встановлених у законодавстві правил, зазначені учасники підприємницьких товариств, не будучи суб'єктами, що безпосередньо здійснюють підприємницьку діяльність, приймають на себе в силу закону частину ризику юридичної особи — суб'єкта підприємництва.
Підприємництво об'єктивне пов'язано з деякою невизначеністю і нестійкістю, можливістю неотримання результатів своєї діяльності, що означає неминучість ризику, зокрема погрозу втрат часу, ресурсів, прибутку аж до імовірності банкрутства. Змушує підприємця приймати на себе ризик невизначеність зовнішнього середовища, яка включає об'єктивні політичні, економічні і соціальні умови, у яких функціонує суб'єкт підприємництва, до зміни яких він змушений пристосовуватися.
Як основні фактори, що призводять до появи підприємницьких ризиків у сучасних умовах, можна віднести: економічну кризу; криміналізацію підприємництва; інфляційні процеси; безвідповідальність учасників економічного обороту, унаслідок відсутності діючих механізмів спонукання до виконання прийнятих зобов'язань; недобросовісна конкуренція, нестабільність податкового законодавства, сваволя і корумпованість апарату чиновників і т.д.
Як і всяка діяльність, діяльність підприємця спрямована на придбання і використання яких-небудь благ, що задовольняють потреби людини, а саме, майнових благ — прибутку. Однак у силу різних причин цей результат не завжди досяжний. У таких випадках говорять про комерційний ризик. Комерційний ризик — це ринкове явище, пов'язане з можливістю настання несприятливих майнових наслідків діяльності підприємця. Причини таких несприятливих наслідків можуть бути різними: об'єктивними або суб'єктивними.
Якщо причини об'єктивні, незалежно від підприємця або інших осіб (стихійні лиха та інші надзвичайні і невідворотні за даних умов обставини), то підприємці повинні враховувати ці обставини і заздалегідь уживати необхідних заходів щодо усунення або зменшення можливих майнових втрат. До таких заходів відноситься страхування фінансових ризиків (ст.6 Закону “Про страхування”), що в умовах ринкової економіки здобуває особливого значення. Цей ризик може включати ризик перерви в комерційній і виробничій діяльності, ризик неплатежів, затримки в доставці товарів і т.д.
Поряд із страхуванням конкретних комерційних ризиків у страховиків підприємці можуть, а у випадках, передбачених законом, зобов'язані здійснювати самострахування шляхом створення за рахунок частини власного прибутку резервного (страхового) фонду, призначеного для покриття будь-яких непередбачених витрат. Закон України “Про страхування”, використовуючи досить розповсюджену в багатьох країнах у різних сферах комерційної та іншої діяльності систему взаємного страхування, допускає можливість створення громадянами і юридичними особами товариств взаємного страхування з метою страхового захисту своїх майнових інтересів (ст.14).
З комерційним ризиком тісно пов'язані несприятливі наслідки підприємницької діяльності, викликані суб'єктивними причинами, наприклад, невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання підприємцем або його контрагентами за договором. У цьому випадку настає майнова відповідальність підприємця або його контрагента, що виражається в несприятливих майнових наслідках для відповідної особи й обумовлена правопорушенням з його боку. Так, підприємець несе відповідальність у тому випадку, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин (стихійні лиха, воєнні дії тощо) або випадку (ст.617 ЦК України). Однак згідно з ч.2 ст.617 ЦК не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, категорія ризику відноситься до основних системоутворюючих факторів підприємницької діяльності. Виникнення ризику пов'язане як з об'єктивною стороною функціонування підприємця у зовнішньому середовищі, так і з суб'єктивною природою людини, впливом особистих якостей на його діяльність. Багатозначність терміна “ризик ” дозволяє виділяти і досить неоднорідний зміст даного поняття, внаслідок чого його аналіз і вивчення має велике теоретичне і практичне значення.
В основі ризику в підприємницькій діяльності полягає вірогідна природа діяльності на ринку і невизначеність ситуації при її здійсненні. Крім того, слід враховувати, що ризик виявляється при здійсненні якого-небудь виду підприємницької діяльності, тобто він виникає в процесі дії, а не бездіяльності.



7. Цілі підприємницької діяльності

7. Цілі підприємницької діяльності

Загальновизнано, що підприємницька діяльність — це діяльність, спрямована на одержання прибутку.
У ст.42 Господарського кодексу України в легальному визначенні поняття підприємництва в якості однієї з його цілей назване одержання прибутку.
Згідно з ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Прибуток (дохід) суб'єкта господарювання — це основний узагальнюючий показник фінансових результатів його господарської діяльності. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р., прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. При цьому під доходами в Положенні розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників), а під витратами — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
У Цивільному кодексі України мета одержання прибутку покладена в якості критерію в основу класифікації товариств на підприємницькі і непідприємницькі (ст.84 ЦК). Основна мета діяльності підприємницького товариства — це одержання прибутку та його наступний розподіл між учасниками. Таким чином, у цивільному законодавстві поняття “прибуток” використовується як мета, що дозволяє розмежувати підприємницьку діяльність та інші види діяльності учасників економічного обороту.
Відзначаючи велике значення мети одержання прибутку як характерної ознаки підприємництва, слід одночасно зазначити, що мета одержання прибутку — не єдина його мета.
Закон України “Про підприємництво”, що діяв раніше, у легальному визначенні поняття “підприємництво” не зазначав інших цілей, крім мети одержання прибутку. Вказівка на мету задоволення суспільних потреб як на мету або, принаймні, на одну з цілей підприємницької діяльності не зустрічалася в законодавстві до введення в дію Господарського кодексу України.
У ст.42 Господарського кодексу України, де міститься легальне визначення підприємництва, поряд з метою одержання прибутку зазначена мета досягнення економічних та соціальних результатів.
Таким чином, виходячи з легального визначення поняття “підприємництво”, слід зазначити дві цілі підприємництва: мету досягнення економічних і соціальних результатів, тобто спрямованість на задоволення суспільних потреб у товарах, роботах і послугах, та мету одержання прибутку.
Наявність у легальному визначенні поняття “підприємництво” ознаки спрямованості на досягнення економічних і соціальних результатів значно підвищує загальноекономічне та загальносоціаль-не значення поняття підприємницької діяльності. В економічному та соціологічному аспекті результати підприємницької діяльності забезпечують задоволення потреб, у яких виявляються матеріальні і духовні інтереси людей. Споживчі властивості — невід'ємна якість результатів (продуктів) підприємницької діяльності. Ці результати або продукти є матеріальними і нематеріальними благами, що згідно зі ст.177 ЦК України визнаються об'єктами цивільних прав. Діяльність, не спрямована на задоволення суспільних потреб, не може визнаватися підприємницькою і має бути заборонена, наприклад, діяльність з виробництва і реалізації наркотиків, отрут, психотропних речовин (за винятком контрольованого державою виробництва і розподілу в лікувальних цілях).
Досягнення економічних і соціальних результатів в якості мети підприємництва відображає публічний аспект підприємницької діяльності в змісті задоволення суспільних потреб. Те, що ця ознака (елемент) включена у легальне визначення підприємництва, що міститься в Господарському кодексі України, означає акцентування на суспільному, зокрема, економічному та соціологічному значенні підприємництва, істотне посилення публічно-правового характеру поняття підприємницької діяльності. Це законодавче зміщення акцентів призвело до того, що в юридичній науці підсилився інтерес до дослідження підприємництва не тільки в цивільно-правовому аспекті, тобто у взаємозв'язку з інститутами цивільного права, а й у господарсько-правовому аспекті, тобто у взаємозв'язку з господарською діяльністю та інститутами господарського права.
Разом з тим, зменшення приватного або приватноправового характеру і, відповідно, перебільшення публічного, або публічно-правового характеру підприємницької діяльності вважаємо помилковим. Підприємництво — це такий економічний та соціологічний феномен, якому властивий і приватний, і публічний характер.
Приватний характер виявляється у свободі підприємницької діяльності. Визнання свободи підприємницької діяльності міститься як у конституційних положеннях, так і в Господарському кодексі України, відповідно до якого підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ч.І ст.43 ГК).
Надані законом правові можливості реалізуються громадянами. Вони самі вирішують питання — займатися або не займатися підприємницькою діяльністю, а якщо займатися, то яким чином — шляхом створення юридичної особи або в якості підприємця без створення юридичної особи, і багато інших питань, пов'язаних з підприємницькою діяльністю. У вирішенні цих питань підприємцем рухає його приватний інтерес, що полягає в одержанні прибутку (доходу) і накопиченні капіталу.
Однак не слід перебільшувати значення зазначеного приватного інтересу підприємця, оскільки його задоволення забезпечується лише завдяки тому, що своєю діяльністю підприємець приносить користь суспільству в тому ступені, у якому результати діяльності підприємця задовольняють потреби споживачів.
Публічний характер підприємницької діяльності обумовлюються суспільними інтересами. Внаслідок суспільної заінтересованості підприємницька діяльність здійснюється відкрито в тому змісті, що основні відомості про підприємця та його діяльність є відкритими. Так, згідно зі ст.20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців” відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб — платників податків.
Підприємцеві надається, наприклад, право не розкривати певні відомості про свою діяльність, що він може охороняти як комерційну таємницю (глава 46 ЦК України). Однак це нечисленні у законодавстві випадки, що є виключеннями з принципу відкритості підприємницької діяльності.
Якщо підприємець узяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звернеться, то договір, що укладається таким суб'єктом з його клієнтами, є публічним договором. Причому, як сказано в ч.З ст.633 ЦК України, підприємець не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Більш того, підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.633 ЦК). Обов'язковість укладення публічного договору є проявом публічного і відкритого характеру підприємницької діяльності.
Таким чином, два аспекти підприємництва — приватноправовий і публічноправовий — нерозривно пов'язані. Наявність цього закономірного взаємозв'язку відбите в легальному визначенні поняття підприємництва шляхом позначення двох його цілей: досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.


Просмотров: 1077
Search All Amazon* UK* DE* FR* JP* CA* CN* IT* ES* IN* BR* MX
Search Results from «Озон» Право. Юриспруденция
 
Э. В. Костерина Конституционное право России в схемах и таблицах. Учебное пособие
Конституционное право России в схемах и таблицах. Учебное пособие
Данное учебное пособие раскрывает все основные вопросы теории и практики конституционно-правового регулирования устройства Российской Федерации, ее политической системы и общества в целом, предлагается характеристика основных понятий, институтов конституционного права, представленные в виде удобных и функциональных схем, таблиц и кратких определений. Рассмотрены такие вопросы как: понятие, субъекты и виды конституционно-правовых отношений; история развития, структура и внесение поправок в Конституцию Российской Федерации; основы конституционного строя и правового статуса личности; система и функции органов государственной власти. 

Для студентов, аспирантов и преподавателей юридических учебных заведений, а также для всех интересующихся вопросами конституционного права.

...

Цена:
111 руб

А. В. Бриллиантов, Я. Е. Иванова Уголовное право России в схемах и определениях. Учебное пособие
Уголовное право России в схемах и определениях. Учебное пособие
Настоящее учебное пособие содержит учебный материал по Общей и Особенной частям уголовного права Российской Федерации, позволяет систематизировать полученные знания по предмету и незаменимо при подготовке к зачету и экзамену.
Издание подготовлено по состоянию законодательства на май 2011 г.

Рекомендуется студентам юридических вузов и факультетов....

Цена:
216 руб

Б. Р. Карабельников Международный коммерческий арбитраж
Международный коммерческий арбитраж
Учебник представляет собой первое издание на русском языке, предназначенное как для студентов высших учебных заведений, обучающихся по направлению "Юриспруденция", изучающих международное частное право и международный гражданский процесс, так и для практикующих в России юристов, испытывающих необходимость в углублении своих знаний в сфере международного коммерческого арбитража.
Подробно рассматриваются все вопросы взаимодействия международных коммерческих арбитражей с государственными судами, а также, впервые в русскоязычной литературе, описывается процедура разрешения спора международным арбитражем. В учебнике даны как материалы для обучения, входящие в программу бакалавриата (030500-62), так и сведения, которые предназначены для соискателей степеней магистра (030500-68) частного права и LLM.
В учебнике публикуется глоссарий, содержащий ссылки на параграфы учебника, подробно раскрывающие содержание соответствующих терминов, и приложения, которые облегчат получение профессиональной информации....

Цена:
580 руб

Н. М. Жариков, В. П. Котов, Г. В. Морозов, Д. Ф. Хритинин Судебная психиатрия
Судебная психиатрия
В учебнике рассмотрены основные аспекты судебной психиатрии; формы психических расстройств, причины их возникновения, диагностика и лечение. Вопросы, касающиеся правового положения лиц с психическими расстройствами, а также проведения судебно-психиатрической экспертизы, проанализированы с учетом законодательных актов, регламентирующих практику оказания психиатрической помощи.

Для студентов, аспирантов и преподавателей юридических и медицинских вузов и факультетов, а также для юристов, работников правоохранительных органов и врачей-психиатров....

Цена:
1259 руб

Д. В. Чермянинов Таможенное право. Учебник
Таможенное право. Учебник
В учебнике на основе современного законодательства подробно раскрываются базовые понятия и важнейшие категории таможенно­го права. С учетом новейшего законодательства и нормативных актов в области таможенного дела, вступивших в силу в связи с началом су­ществования и развития Таможенного союза, рассмотрены источники таможенного права, выделены особенности таможенных правоотноше­ний, проведена детальная классификация и изучены административ­но-правовые статусы их участников. Авторское видение проблем таможенного права аргументируется анализом нормативных правовых актов, иллюстрируется примерами из истории, опирается на заключения известных исследователей в об­ласти истории, экономики, права.
Учебник соответствует Федеральному государственному образо­вательному стандарту высшего профессионального образования тре­тьего поколения.

Для студентов высших и средних специальных учебных заведений, аспирантов, преподавателей, практических работников, а также всех интересующихся вопросами организации и планирования внешнеэконо­мической деятельности и перемещением через таможенную границу товаров для личного пользования (туристов, путешественников, пере­езжающих на постоянное место жительства и др.)....

Цена:
629 руб

 Трудовое право. Практикум. Учебное пособие
Трудовое право. Практикум. Учебное пособие
Практикум по трудовому праву основан на современном трудовом законодательстве и практике его применения. Подготовлен известными учеными юристами, профессорско-преподавательским персоналом кафедры трудового права факультета права Национального исследовательского университета "Высшая школа экономики". Является дополнением к учебнику "Трудовое право", написанному коллективом авторов этой кафедры. Издание включает в себя традиционные классические аспекты: планы семинарских занятий, методические указания, задачи (казусы), тесты, нормативные правовые акты, материалы судебной практики, научную литературу по каждой теме. В книге помещены примерные образцы договоров и соглашений о труде, необходимых в практической деятельности....

Цена:
899 руб

 Банковское право. Учебник
Банковское право. Учебник
В предлагаемом учебнике излагаются все темы курса Банковское право, который преподается в Московском государственном юридическом университете имени О.Е.Кутафина (МГЮА). Главы учебника посвящены основным вопросам создания и функционирования банковской системы РФ и порядка осуществления банковских операций. Авторы курса уделили особое внимание не только основным теоретическим проблемам отрасли, но и наиболее актуальным вопросам правоприменительной практики.

Учебник рассчитан на студентов бакалавриата Московского государственного юридического университета имени О.Е.Кутафина (МГЮА), обучающихся по направлению "Юриспруденция", аспирантов, научных и практических работников, всех лиц, интересующихся банковским правом....

Цена:
1129 руб

Е. П. Лиховицкая Судоустройство и правоохранительные органы. Краткий курс. Учебное пособие
Судоустройство и правоохранительные органы. Краткий курс. Учебное пособие
Издание представляет собой краткое изложение основных вопросов дисциплины "Судоустройство и правоохранительные органы". В учебном пособии раскрыты темы, касающиеся вопросов судебной власти, принципов судебной системы, прокурорского надзора и органов прокуратуры, органов внутренних дел и юстиции, а также иные темы, включенные в курс "Судоустройство и правоохранительные органы". Законодательство приведено по состоянию на август 2014 г.

Для студентов, аспирантов и преподавателей юридических вузов....

Цена:
97 руб

 Правовые основы нотариальной деятельности в Российской Федерации. Учебное пособие
Правовые основы нотариальной деятельности в Российской Федерации. Учебное пособие
В учебнике освещаются организационно-правовые основы деятельности нотариата и правила совершения нотариальных действий. Особое внимание уделено вопросам истории и теории нотариата, анализу законодательных новелл, среди которых - создание единой информационной системы нотариата, нотариальные действия, связанные с использованием информационных технологий, с государственной регистрацией прав на недвижимое имущество и сделок с ним. В основе анализируемого материала - нормативные правовые акты о нотариате, специальная литература по проблемам нотариата и нотариальной деятельности. Представлены методические рекомендации, перечень источников для изучения тем курса.
Издание подготовлено сотрудниками кафедры гражданского процесса юридического факультета МГУ имени М.В. Ломоносова и нотариусами г. Москвы и Московской области.

Для студентов, аспирантов, преподавателей юридических вузов, нотариусов, их помощников, стажеров и всех тех, кто интересуется правовыми основами нотариальной деятельности....

Цена:
619 руб

 Общая теория права и государства. Учебник
Общая теория права и государства. Учебник
Учебник написан с учетом современных научных позиций и требований подготовки специалистов юридического профиля высшей квалификации. Он охватывает как традиционные, так и новые проблемы теории права и государства. К числу новых можно отнести темы, посвященные основным понятиям о праве и государстве, соотношению права и государства, относительной самостоятельности государства и права, роли права и государства в обеспечении социального мира и согласия, социальной безопасности, экономического развития и т.д. Настоящее издание переработано с учетом высказанных читателями пожеланий, существенно дополнено новейшим учебным материалом и новыми темами. Особое внимание уделено теориям правового, социального, полицейского и имперского государства. Учебник отличается оригинальной подачей материала.

Для студентов юридических факультетов университетов, правовых академий и других юридических учебных заведений....

Цена:
1169 руб



2003 Copyright © «Advokat.Peterlife.ru» Мобильная Версия v.2015 | PeterLife и компания
Юридическая консультация, юридические услуги, юридическая помощь онлайн.
Пользовательское соглашение использование материалов сайта разрешено с активной ссылкой на сайт
  Яндекс.Метрика Яндекс цитирования