СМИ Законы РФ
Юр.книга В.М. Гайворонський, В.П. Жушман Господарське право Украiни

Tue, 26 Apr 2011 19:44:29 +0000
Титулка

 

Міністерство освіти і науки України

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

 

 

 

Господарське право України

 


За редакцією В. М.  Гайворонського , В. П. Жушмана

 

 

 

 

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів

 

Харків «Право»

2005

 

Рецензенти

А. Г. Бобкова, д-р юрид. наук, проф. (Донецький національний університет)

Р. Б. Шишка, канд. юрид. наук, проф. (Національний універси­тет внутрішніх справ)

 

Автори підручника

В. М. Гайворонський, д-р юрид. наук, проф. — розділи І (глави 1—3), II (глави 4—6), ІІІ (глава7, глава 8 у співавторстві з О. А. Медведєвою), глава 9, IV (глава 15), V (глава 20), VI (глава 27 у співавторстві з Є. М. Білоусовим і І. М. Жуковим);

B. П. Жушман, канд. юрид. наук, проф. — розділи IV (глави 13, 14, 16), V (глава 17);

Є. М. Білоусов, канд. юрид. наук, доц. — розділ VІ (глава 27 у співавторстві з В. М. Гайворонським і І. М. Жуковим);

Р. П. Бойчук, канд. юрид. наук, доц. — розділ VІ (глава 24);

C. В. Глібко, канд. юрид. наук, доц. — розділ ІІІ (глава 11);

І. М. Жуков, канд. юрид. наук, доц. — розділ VI (глава 27 у співав­торстві з В. М. Гайворонським і Є. М. Білоусовим);

О. Р. Кібенко, канд. юрид. наук, доц. — розділ ІІІ (глава 12);

В. М. Корнієнко, канд. юрид. наук, доц. — розділ VI (глава 23 у співавторстві з Н. В. Погорецькою);

В. І. Кухар, голова Харківського апеляційного господарського суду — розділ ІІІ (глава 10);

О. А. Медведєва, канд. юрид. наук, доц. — розділ ІІІ (глава 8 у співавторстві з В. М. Гайворонським);

Н. В. Погорецька, канд. юрид. наук, доц. — розділ VI (глава 23 у співавторстві з В. М. Корнієнко, глави 25, 26);

В. Ю. Полатай, канд. юрид. наук — розділи V (глави 18, 19), VІІ (глава 28);

0. П. Радчук, канд. юрид. наук, доц. — розділ VIII (глава 29);

М. І. Тітов, канд. юрид. наук, доц. — розділ V (глава 22);

І. А. Шуміло, канд. юрид. наук, доц. — розділ V (глава 21)

 


Tue, 26 Apr 2011 20:01:39 +0000
Зміст

 

Розділ І. Основні правові засади господарської діяльності

 

Глава 1. Господарська діяльність і регулювання відносин, що складаються при її здійсненні

§ 1. Господарські відносини — предмет господарського права

§ 2. Метод господарського права

§ 3. Система господарського права

§ 4. Форми господарського права

 

Глава 2. Держава, місцеве самоврядування і правова регламентація господарської діяльності

§ 1. Цілі і завдання правового закріплення державної економічної політики

§ 2. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку

§ 3. Засоби державного регулювання господарських відносин

§ 4. Податки в механізмі державного впливу на господарські відносини

§ 5. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю

§ 6. Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки

§ 7. Державна регуляторна політика у сфері господарювання

 

Глава 3. Господарська комерційна та некомерційна діяльность

§ 1. Підприємництво як вид господарської діяльності

§ 2. Державна підтримка підприємництва

§ 3. Некомерційна господарська діяльність

 

Розділ ІІ. Суб'єкти господарювання

 

Глава 4. Законодавче визначення суб'єктів господарювання, порядку їх утворення та реєстрації

§ 1. Поняття суб'єкта господарювання. Правова регламентація утворення

§ 2. Державна реєстрація суб'єктів господарювання

 

Глава 5. Види суб'єктів господарювання

§ 1. Підприємства. Їх організаційні форми

§ 2. Державні та комунальні підприємства

§ 3. Господарські товариства

§ 4. Підприємства колективної власності

§ 5. Приватні підприємства. Інші види підприємств

§ 6. Об'єднання підприємств

§ 7. Громадяни як суб'єкти господарювання

 

Глава 6. Припинення діяльності суб'єктів господарювання

§ 1. Способи припинення діяльності підприємств

§ 2. Державна реєстрація припинення діяльності суб'єктів господарювання

 

Розділ ІІІ. Майно як основа господарювання

 

Глава 7. Майнові права суб'єктів господарювання

§ 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання

§ 2. Право власності та інші речові права суб'єктів господарювання

§ 3. Склад майна, що використовується у сфері господарювання

§ 4. Облік майна суб'єктів господарювання

§ 5. Особливості правового режиму державного та комунального майна

 

Глава 8. Правові засоби підвищення ефективності використання державного і комунального майна

§ 1. Оренда майна та лізинг

§ 2. Концесії

§ 3. Корпоратизація і приватизація майна державних та комунальних підприємств

 

Глава 9. Використання природних ресурсів у сфері господарювання

§ 1. Права суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів

§ 2. Обов'язки суб'єктів господарювання — користувачів природних ресурсів

 

Глава 10. Використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності

§ 1 Об'єкти інтелектуальної власності, що використовуються у сфері господарювання

§ 2. Правомочності суб'єктів господарювання щодо об'єктів права інтелектуальної власності

 

Глава 11. Цінні папери в господарській діяльності

§ 1. Цінні папери як особливий вид майна. Їх види

§ 2. Умови і порядок випуску та придбання цінних паперів суб'єктами господарювання

§ 3. Державне регулювання ринку цінних паперів

 

Глава 12. Корпоративні права

§ 1. Визначення та зміст корпоративних прав

§ 2. Виникнення та припинення корпоративних прав

§ 3. Правовий режим корпоративних прав держави

 

Розділ IV. Господарські зобов'язання

 

Глава 13. Загальні положення про господарські зобов'язання

§ 1. Поняття «господарське зобов'язання»

§ 2. Підстави виникнення господарських зобов'язань

§ 3. Види господарських зобов'язань

 

Глава 14. Господарські договори

§ 1. Загальні умови та порядок укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання

§ 2. Види господарських договорів

§ 3. Особливості укладення господарських договорів за державним замовленням

§ 4. Порядок зміни та розірвання господарських договорів


Глава 15. Ціни і ціноутворення в системі господарювання

§ 1. Ціни вринковій економіці

§ 2. Законодавство про ціни і ціноутворення. Види цін

 

Глава 16. Виконання господарських зобовязань. Припинення зобов'язань

§ 1. Загальні умови виконання господарських зобов'язань

§ 2. Забезпечення виконання господарських зобов'язань

§ 3. Припинення і недійсність господарських зобов'язань

 

Розділ V. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

 

Глава 17. Загальні засади юридичної відповідальності учасників господарських відносин

§ 1. Поняття та принципи господарської відповідальності

§ 2. Підстави господарсько-правової відповідальності

§ 3. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

§ 4. Роль господарського суду в реалізації господарсько-правової відповідальності

 

Глава 18. Відшкодування збитків у сфері господарювання

§ 1. Поняття збитків у господарській діяльності

§ 2. Склад і розмір збитків, що підлягають відшкодуванню

 

Глава 19. Штрафні та оперативно-господарські санкції

§ 1. Штрафні санкції. Порядок їх застосування

§ 2. Оперативно-господарські санкції. їх види

 

Глава 20. Адміністративно-господарські санкції

§ 1. Поняття адміністративно-господарських санкцій. Їх види

§ 2. Гарантії прав суб'єктів господарювання у разі неправомірного застосування до них адміністративно-господарських санкцій

 

Глава 21. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

§ 1. Конкуренція у сфері господарювання

§ 2. Обмеження конкуренції. Природні монополії

§ 3. Антиконкурентні правопорушення

§ 4. Види відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

§ 5. Державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції

 

Глава 22. Визнання суб'єкта господарювання банкрутом

§ 1. Поняття банкрутства

§ 2. Заходи щодо запобігання банкрутству

§ 3. Загальна характеристика розгляду справи про банкрутство

§ 4. Судові процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника

 

Розділ VI. Особливості правового регулювання відносин в окремих галузях господарювання

 

Глава 23. Правова регламентація господарсько-торговельної діяльності

§ 1. Поставка

§ 2. Енергопостачання

§ 3. Біржова торгівля

 

Глава 24. Правова регламентація перевезення вантажів

§ 1. Загальні положення

§ 2. Перевезення вантажів як вид господарської діяльності

§ 3. Договір перевезення вантажу

§ 4. Відповідальність за порушення договору перевезення вантажу

§ 5. Порядок досудового вирішення спорів щодо перевезень

§ 6. Транспортно-експедиційне обслуговування. Договір транспортного експедирування

 

Глава 25. Капітальне будівництво

§ 1. Підрядні відносини в капітальному будівництві

§ 2. Договір підряду на капітальне будівництво

§ 3. Передумови укладання та виконання договору підряду на капітальне будівництво. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт

§ 4. Відповідальність за порушення підрядних відносин у капітальному будівництві

 

Глава 26. Правове регулювання відносин у сфері інноваційної діяльності

§ 1. Поняття та види інноваційної діяльності

§ 2. Об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності

§ 3 Договір на створення і передачу науково-технічної продукції

 

Глава 27. Правове регулювання відносин у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання

§ 1. Загальні положення

§ 2. Кредитування суб'єктів господарювання

§ 3. Розрахункові операції банків

§ 4. Міжнародні розрахункові операції

§ 5. Господарські ризики і їх страхування

§ 6. Аудит

 

Розділ VII. Спеціальні режими господарювання

 

Глава 28. Спеціальні (вільні) економічні зони

§ 1. Визначення спеціальної (вільної) економічної зони

§ 2. Типи спеціальних (вільних) економічних зон

§ 3. Особливості правового статусу офшорних компаній

 

Розділ VIIІ. Зовнішньоекономічна діяльність

 

Глава 29. Загальні положення

§ 1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

§ 2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

§ 3. Правові форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності

§ 4. Правове регулювання договірної (контрактної) форми здійснення зовнішньоекономічної діяльності

§ 5. Правове регулювання експортно-імпортних операцій

§ 6. Правове регулювання здійснення операцій з давальницькою сировиною


Wed, 27 Apr 2011 12:47:06 +0000
Розділ І Основні правові засади господарської діяльності Глава 1. Господарська діяльність і регулювання відносин, що складаються при її здійсненні

 

§ 1. Господарські відносини — предмет господарського права

Правова регламентація господарської діяльності в наш час — у період переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки — повинна спрямовуватися на закріплення в законодавстві економічно обґрунто­ваних принципів її функціонування в умовах конкуренції.

Світовий досвід свідчить, що на саморегулюючий механізм ринку не можна повністю покластися. Він сам по собі не може забезпечити здо­рових суспільних відносин і не гарантує довготермінової економічної стабільності. Держава повинна всіляко підтримувати малий і середній бізнес, забезпечувати громадське взаємопорозуміння у справах справед­ливого розподілу прибутків, використовуючи такі правові засоби, під впливом яких посилюється мотиваційне значення тих чи інших цілей господарської діяльності.

У Господарському кодексі України дається визначення господар­ської діяльності як діяльності суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, надання послуг, виконання робіт вартісного характеру, що мають ціно­ву визначеність1. До цього слід додати, що господарювання означає здійснення економічно значущої діяльності, метою якої є здобуття гос­подарської вигоди, тобто не тільки одержання прибутку, а й задоволення суспільних потреб. Адже задоволення суспільних потреб є кінцевою метою виготовлення продукції у виробничій системі з використанням природних ресурсів. Саме потреби є рушійною силою розвитку вироб­ництва, збереження і відтворення природних ресурсів.

Процес ведення господарської діяльності, суспільні відносини, що при цьому виникають, потребують правової регламентації. І хоча втручання держави в цю діяльність законодавством не допускається, така регламентація не може обмежитися загальною вимогою про те, що ви­користання при її здійсненні будь-ким своєї власності не може завда­вати шкоди правам громадян, інтересам суспільства, погіршувати еко­номічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41 Конституції України). Сукупність відносин, що виникають при здійсненні господарської діяльності, потребує правового регулювання і є предметом господар­ського права, а останнє — системою правових норм, які регулюють гос­подарські відносини.

У процесі виробництва і господарювання проявляються приватні інтереси, інтереси товаровиробників, суспільства і держави, трудових колективів, споживачів. Виникає необхідність у їх узгодженні. Для цьо­го слід використовувати правові регулятори таким чином, щоб не допус­тити зниження підприємницьких інтересів внаслідок, скажімо, надмір­них податків, а з іншого боку — щоб суб'єкти господарювання додержу­валися норм природокористування, стандартизації, конкуренції тощо.

Посилаючись на традицію торгового права дореволюційної Росії, за якою і банкір, і видавець, і аптекар, і нерідко сільський господар — усі визнавалися купцями, деякі правники висунули пропозицію зберегти, або відновити таку галузь права, як торгове право1. Але якщо тодішній купець був фактично підприємцем, а точніше — суб'єктом господарю­вання, то така невідповідність понять, за словами відомого російсько­го правника Г. Ф. Шершеневича, виникла внаслідок широкого юридич­ного уявлення про торгівлю, яке поступово наближалося до поняття взагалі економічної діяльності2.

Якщо здійснити таке «відновлення», то створиться така ж невід­повідність понять, адже комерційна (від лат. commarcium — торгівля) діяльність — це діяльність на товарних ринках (купівля-продаж в інтере­сах матеріально-технічного постачання і збуту виготовленої продукції); діяльність, пов'язана з експортом та імпортом товарів; діяльність на фон­дових ринках (купівля-продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів); посередницька діяльність3.

Така діяльність тісно пов'язана з виробничою, але не повинна ото­тожнюватися з нею. До переходу до ринкової економіки матеріально-технічне забезпечення виробничого процесу здійснювалося в цент­ралізованому порядку, який складався з кількох етапів. Починався він з вияву потреб виробників у матеріально-технічних ресурсах, виділен­ня фондів міністерствам і розподілу цих фондів підприємствам-спожи-вачам.

Потім органами матеріально-технічного забезпечення здійснювало­ся прикріплення підприємств-споживачів до постачальників і видача актів на поставку продукції. І на заключному етапі на підставі одержаних нарядів, планів прикріплення та інших планових документів підпри­ємства укладали договори на поставку продукції.

Перехід до ринкових відносин означає відмову від адміністративно-наказових методів господарювання, втручання держави в господарську діяльність підприємств. З іншого боку, комерційну діяльність в умовах ринку не можна зводити, як було раніше, лише до організації збуту про­дукції. В цих умовах вироблена продукція знайде збут лише тоді, коли буде задовольняти попит споживачів.

Тому завданням виробника є аналізувати, за допомогою кваліфіко­ваних працівників, кон'юнктуру ринку, виявляти незадоволені потре­би, знаходити споживачів своєї продукції і на цій основі формувати асортиментну політику підприємства здійснювати розробку нової про­дукції, налагоджувати системи сервісного обслуговування.

Таким чином, якщо раніше спочатку планувалася в централізовано­му порядку виробнича діяльність, а потім укладалися договори зі спо­живачами про збут виробленої продукції, то тепер основу планів вироб­ництва продукції становлять державні замовлення та договори, укладені із її споживачами (покупцями) і постачальниками матеріально-техніч­них ресурсів.

Виходячи з вищенаведеного, слід визначити відносини, що вини­кають при здійсненні виробничої і комерційної діяльності, відносина­ми господарськими, оскільки виробнича і комерційна діяльність тісно пов'язані і становлять у цілому діяльність господарську, яка потребує окремої правової регламентації.

Характерною ознакою господарських відносин, як зазначається в законодавстві, є поєднання в них виробничих, організаційних і внут­рішньогосподарських відносин (ст. З ГК України). Господарські відно­сини являють собою такі відносини між суб'єктами господарювання (підприємствами, підприємцями) і органами управління, між суб'єкта­ми господарювання і державними та громадськими організаціями, що є споживачами продукції, робіт, послуг, які складаються в процесі орга­нізації і здійснення господарської діяльності.

Господарювання — це і господарське управління, і господарське відання. Господарювання здійснюється різноманітними суб'єктами: державою, територіальними самоврядними системами, підприємства­ми, бюджетними та іншими організаціями, які не мають на меті одер­жання прибутку, окремими громадянами.

У юридичний науці таке регламентування виокремлюється в госпо­дарське право. Процес переходу економіки України до ринку вимагає перегляду концепцій галузевого правового регулювання і відповідного законотворення. Це стосується як «традиційних» галузей права — цивіль­ного, адміністративного, кримінального, — так і господарського.

Ринкова економіка і державне регулювання, як зазначається в прав­ничій літературі1, мають тісний зв'язок та взаємообумовленість. Вони відображають реальне співвідношення між публічним і приватним пра­вом. Аналіз цього процесу привів учених до необхідності по-іншому поглянути на проблему дуалізму права. На стику публічного і приват­ного права була розроблена теорія господарського права.

У колишньому СРСР ці ідеї набули великого поширення і розвитку. Досить згадати концепцію «двохсекторного права», довоєнну концепцію, яка була висунута в 30-ті роки Я. Я. Гінцбургом та Є. Б. Пашуканісом. Представниками так званої післявоєнної концепції господарського права є В. В. Лаптєв, В. К. Мамутов, І. Г. Побірченко, Г. А. Знаменський та інші2.

Господарське право можна розглядати в кількох аспектах: як галузь права, як галузь законодавства, як науку і як навчальну дисципліну. І якщо з приводу визначення господарського законодавства, а також на­уки господарського права і відповідної навчальної дисципліни особли­вих розбіжностей серед вчених до останнього часу не існувало3, то пи­тання про господарське право як окремої галузі права було і залишається до цього часу дискусійним.

Одні вчені визначали господарське право, виходячи з розуміння його предмета як господарських відносин, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (відносини за горизонталлю), та керівництвом нею (відносини за вертикаллю — господарсько-управлін­ські відносини) між організаціями, а також між їх підрозділами і ор­ганізацією в цілому (внутрішньо-господарські відносини). Це точка зору прихильників розуміння господарського права як самостійної галузі права4.

Інші вчені висували концепцію господарського права як комплекс­ної галузі права5.

Дехто з авторів, не визнаючи господарське право як комплексну га­лузь права, вважали, що нормативні акти, які регулюють господарські відносини, становлять комплексну галузь законодавства1.

За існування командно-адміністративної системи заперечення про­ти визнання господарського права як галузі права зводилися до неви­знання існування його предмета.

Всі правовідносини у сфері організації господарювання можуть бути поділені, як зазначає В. А. Рахмилович, на дві великі групи: 1) верти­кальні, тобто владо відносини, в яких один із учасників наділений ком­петенцією з владного управління іншим учасником цих відносин; 2) горизонтальні, позбавлені ознак влади і підкорення, в яких взаємні пра­ва і обов'язки, здебільшого майнового характеру, виникають із дого­ворів, правопорушень та інших юридичних фактів. Друга група — це або безпосередньо самі товарно-грошові відносини або похідні від них і ними обумовлені відносини2.

Якщо такі висловлювання ще можна зрозуміти в умовах, коли то­варно-грошові відносини не мали всеохоплюючого характеру, прита­манного ринковій економіці, то навряд чи треба повторювати «посту­лати» про чітке розмежування відносин господарювання на вла-довідносини та «горизонтальні», безпосередньо самі товарно-грошові відносини в умовах переходу до ринкової економіки, як це зроблено, наприклад, Т. К. Матвєєвим3, коли товарно-грошовий характер поши­рюється і на вертикальні відносини, коли в господарських відносинах застосовуються договори вертикального типу, що набувають все більшо­го поширення на практиці.

У той же час важко погодитися з твердженням, що при переході від планово-адміністративної до ринкової економіки господарська діяль­ність стає діяльністю підприємницькою і це визначає новий зміст гос­подарського права, яке стає правом підприємницької діяльності4.

Як слушно зазначається в літературі, в колах як економістів, так і юристів, спостерігається надто спрощене розуміння економічної суті підприємництва, яке ототожнює підприємництво практично з будь-якими формами господарської діяльності і бізнесу, тобто в теорії і на практиці має місце підміна і змішування понять «підприємницька діяльність» і «господарська діяльність»1.

Підприємницька діяльність — це особлива господарська діяльність, творчо-пошукова, новаторська, пов'язана з виробленням нових ідей і заходів для досягнення мети. Вона відрізняється від просто репродуктив­ної діяльності для одержання відомих результатів відомими заходами.

Підприємцями, зазначав відомий німецький економіст Й. Шумпе-тер, ми називаємо суб'єктів господарювання, функцією яких є не що інше, як здійснення нових комбінацій факторів виробництва, здійснен­ня реалізації нововведень і тим самим забезпечення економічного рос­ту2, їх характеризують за допомогою таких понять, як ініціатива, авто­ритет, дар передбачення тощо. Тому терміни «просто господарі» і «підприємці» ми можемо уявити собі у вигляді антитези двох таких суб'єктів господарювання3.

Отож господарська діяльність, охоплюючи підприємницьку, до неї не зводиться. Ряд авторів «далекого зарубіжжя» теж зазначає, що підприємницьке право — це важлива частина (але лише частина) гос­подарського права4.

На думку В. В. Лаптєва, предмет підприємницького права — це три групи відносин: 1) відносини, що складаються при здійсненні підпри­ємницької діяльності (відносини за горизонталлю) між автономними учасниками цивільного обороту, 2) відносини з урегулюванням підпри­ємницької діяльності, що виникають між суб'єктами, які займаються підприємництвом, і державними органами (відносини за вертикаллю); 3) внутрішньогосподарські відносини, між відокремленими підрозділа­ми підприємства, що діють на засадах господарського розрахунку5. Та ці ж групи відносин становлять і господарське право, частиною якого є право підприємницьке.

Висуваючи міркування про формування підприємницького права як самостійної галузі, А. Г. Биков зазначає, що оскільки цивільне право, як і торгове, органічно не припускає державного підприємництва, то, отже, об'єктивно виникає потреба в сучасному варіанті торгового права, яке ми називаємо підприємницьким правом6. При цьому він посилається на ви­словлювання зарубіжних вчених, зокрема на Р. Давида, який у книзі «Основні правові системи сучасності» (М., 1988), маючи на увазі явну обме­женість сучасного торгового права, прямо зазначав, що праці з торгового права дають урізане уявлення про його предмет, бо не виходять за тра­диційні межі торгового права і залишають без уваги цілу низку суттєвих для цієї сфери діяльності засобів (податковий режим, регламентацію зовніш­ньої торгівлі та ін.). Тому є суттєвим перетворення торгового права на «гос­подарське право», у якому переважають установки політичного і соціаль­ного плану і якнайтісніше переплетені право приватне і право публічне.

Отож і такі авторитетні зарубіжні вчені, як Р. Давид, визначають, що сучасний варіант торгового права і є господарським правом.


 

§ 2. Метод господарського права

Метод правового регулювання — це сукупність способів регулятив­ного впливу норм права на поведінку суб'єктів правовідносин.

У концепції господарського права до цього часу вирізняли три ме­тоди регулювання: метод обов'язкового припису, метод автономних рішень (метод узгодження) та метод рекомендацій. Найважливіше зна­чення в умовах планової економіки мав метод обов'язкових приписів. З переходом до ринкової економіки і розвитком підприємництва, зазна­чає В. В. Лаптєв1, основним у господарському праві стає метод автоном­них рішень (метод узгодження). Підприємець сам вирішує питання своєї діяльності або узгоджує свої дії з контрагентами на договірних засадах.

Розкриваючи сутність трьох наведених методів, В. С. Щербина додає, що концептуально методи господарського права будуються на двох принципах: загальнодозвільному («дозволено все, що не забороне­но законом»), за яким діють підприємства і підприємці, та зобов'язу-вальному («суб'єкти господарського права зобов'язані і мають вчиня­ти те, що на них покладено законом»). Цей принцип в основному сто­сується органів державного управління економікою2.

В. С. Мартем'янов з цього приводу зазначав, що метод, який засто­совується в господарському праві, характеризується складним поєднан­ням двох способів впливу на поведінку суб'єктів, що і дало привід ствер­джувати, що в господарському праві існує не один, а кілька методів пра­вового регулювання. Однак, на його думку, це дві взаємопов'язані сторони єдиного методу, що пояснюється складною тканиною госпо­дарських відносин, у регулюванні яких частки обов'язкового і автоном­ного можуть бути різними3.

При реалізації директивних актів застосовуються обов'язкові при­писи (наприклад, приписи антимонопольних органів). Однак внаслідок переходу до переважно економічних методів регулювання відносин у сфері економіки владні приписи в ряді випадків трансформуються в диспозитивні чи рекомендаційні або реалізуються на основі договору. З іншого боку, навіть застосування владних велінь допускає оспорюван­ня некомпетентного припису (наприклад, за ст. 74 ГК України в разі ви­дання державним органом чи органом місцевого самоврядуванням акта, який було визнано судом неконституційним або недійсним і внаслідок виконання якого державному підприємству завдано збитки, вони підля­гають відшкодуванню зазначеними органами).

Слушною, на наш погляд, є думка про те, що господарські відноси­ни між суб'єктами господарювання характеризує їх взаємодія. Проте наказ про виконання будь-яких господарських завдань — це теж госпо­дарське відношення, але своєрідне, таке, що його і відношенням не на­звеш. При цьому в одного з суб'єктів практично зникають риси суб'єкта господарювання. З організатора-ініціатора він перетворюється на організатора-виконавця, а тому відношення «наказ — виконання — це вже не зовсім відношення між суб'єктами господарювання, яких ми вва­жаємо все ж таки ініціаторами»1.

Завваживши, що деякі правники навіть думки не допускають про те, що можуть якось сполучатися метод обов'язкових приписів і метод ав­тономних рішень, автори підручника «Хозяйственное право» твердять, що з філософської точки зору зазначені методи дійсно є протилежнос­тями, антиноміями. Однак у філософській науці ще в гегелівські часи була поставлена проблема «зняття» суперечностей. Тоді ж з'явилась ідея про те, що розв'язати їх можна за допомогою залучення «серединного», чи «третього», елемента, який має якості, які знімають суперечності.

У нашому випадку (при виявленні сутності методу господарського пра­ва) вельми корисна роль «третього» елемента може бути відведена понят­тю «суспільний господарський порядок», під яким слід розуміти заведений у суспільстві спосіб матеріального виробництва, заснований на положен­нях Конституції, нормах права, моральних принципах, ділових правилах та звичаях, схвалених законодавчою владою в стратегічних економічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних і публічних інтересів і створює партнерські і добропорядні взаємовідносини в господарюванні2.

Можливо, це занадто узагальнений чинник, здатний інтегрувати всі інші методи господарського права, але йому належить важлива роль у регламентації господарської діяльності в умовах змішаної економіки, якій притаманне поєднання публічно-правового і приватно-правового регулювання господарських відносин.

 

§ 3. Система господарського права

Як випливає з вищенаведеного, наукові суперечки довкола госпо­дарського права продовжуються і в умовах переходу до ринкової еко­номіки, і в цьому немає нічого дивного. Навпаки, в суперечці, як ка­жуть, народжується істина Але суперечки не повинні переростати в за­клики до заборон у науці. Так, Г. К. Матвєєв у згаданій вище статті пропонував заборонити науку господарського права, вимагав, щоб цю наукову спеціальність було відмінено. Він запропонував відмінити та­кож викладання цієї дисципліни в інститутах та університетах з поси­ланням на те, що всі питання господарського права всебічно вивчаються в курсі цивільного права. Та справа в тому, що в цьому курсі вони роз­глядаються лише з позицій регулювання відносин рівноправних сторін, в курсі ж господарського права ці питання пов'язуються з господарсько-управлінськими відносинами, тобто охоплюється весь комплекс право­вого регулювання господарської та підприємницької діяльності. Такий курс необхідний майбутнім юристам, які працюватимуть в умовах рин­кової економіки.

Це визнають і цивілісти як українські, так і «близького зарубіж­жя». Є. А. Суханов, наприклад, вважає, що не слід змішувати систе­матизацію правових галузей, результати законотворчості і навчаль­ний план юридичного вищого навчального закладу. В останньому, як відомо, завжди викладалися дисципліни, які не тільки не є галузями права, але й взагалі виходять за межі правових явищ (судова медици­на, судова психологія тощо).

Як і інші галузі права та навчальні дисципліни, господарське право являє собою певну систему. В науковій та навчальній літературі під си­стемою розуміють комплекс чи сукупність компонентів, що так чи інак­ше взаємодіють і тому створюють певну цілісність. Зв'язок між компо­нентами (елементами) системи теж повинен бути вельми певним. Це обумовлено тим, що для об'єднання компонентів у єдине ціле (систе­му) береться єдина класифікаційна ознака.

Як правило, галузь права, а також навчальний курс поділяють на загальну та особливу частини, хоча це певною мірою є умовним поділом.

До загальної частини віднесено: поняття господарського права, його форми, суб'єкти, їх майнові права, правове регулювання господарських відносин, народногосподарські програми, індикативне планування, їх правова регламентація, планування господарської діяльності підприєм­ствами, правовий режим підприємницької діяльності, законодавство про оподаткування, стимулювання державою розвитку виробництва та господарського обігу, правові засоби розвитку конкуренції суб'єктів господарської діяльності, правова регламентація господарських ризиків, банкрутства, інформації та звітності в господарській діяльності, правові основи господарських зобов'язань, господарських договорів, відпові­дальності за їх порушення, зовнішньоекономічної діяльності, захисту прав суб'єктів господарювання.

До особливої частини входить правове регулювання відносин, які складаються при здійсненні окремих видів господарської діяльності. Зокрема, це правова регламентація реалізації продукції, купівлі-прода-жу засобів виробництва, поставок товарів, постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, інвестиційної діяльності та капітального будівництва, виконання проектних та розвідувальних робіт, інноваційної діяльності та діяльності з виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, діяльності, пов'язаної з наданням послуг (перевезенням вантажів та інше).


 

§ 4. Форми господарського права

У системі науки права взагалі, її окремих галузей і навчальних курсів зокрема за традицією розглядається поняття джерел права. В науковій літературі йдеться про багатозначність і нечіткість цього поняття, що здавна викликало критику видатних правників. Однак в умовах радян­ської правової системи, по суті, єдиним джерелом права визнавалися нормативні акти, законодавство. До останнього часу і в підручниках та посібниках з господарського права основними його джерелами визна­валися саме закони та інші нормативні акти1.

Здебільшого спрацьовує традиція, збережена в радянські часи і в підручниках з теорії права, за якою «офіційний акт — документ компе­тентних органів, що містить форми права, забезпечувані державою (кон­ституції, закони, укази президента, постанови та ін.) — є основним юридичним джерелом права»2.

Але в деяких аналогічних російських виданнях поняття «джерела пра­ва» і «форми права» не ототожнюються. Поняття «форми права» і «дже­рела права», стверджується в одному з них, тісно взаємопов'язані, але не збігаються. Якщо «форми права» показують, як зміст права організова­но і виражено зовні, то «джерела права» — це витоки формування права, система факторів, що визначають його зміст і форми вираження3.

Так підійшли до цієї проблеми і автори українського підручника «Загальна теорія держави і права». Під формою права, зазначається там, розуміють способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм. А джерела права — це фактори, які обумовлюють виникнення, розвиток юридичних ідей, поглядів, теорій щодо утворення, змісту і функціонування права (передусім система соціально-економічних відносин). Формами права в більшості правових систем є нормативно-правові акти, правові звичаї, правові прецеденти, нормативні правові договори1.

Першість серед форм господарського права належить нормативним правовим актам — офіційним документам, які приймаються компетент­ними органами правотворчості і містять норми господарського права.

Нормативні господарсько-правові акти класифікуються за різними ознаками. За юридичною силою і формою вираження — на закони, тоб­то акти вищої юридичної сили, і на підзаконні акти — акти, що засно­вані на законах. Такі акти не повинні суперечити законам. Найвищу юридичну силу має основний закон — Конституція України, яка вста­новлює загальні та галузеві принципи регулювання господарських відносин, гарантії здійснення господарської (підприємницької) діяль­ності (наприклад, забезпечення захисту прав усіх суб'єктів власності і господарювання, конкуренції, недопущення зловживання монополь­ним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції). Підзаконні акти — це Укази Президен­та, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, рішення органів самоврядування, накази міністрів та інших посадових осіб різного рівня.

Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів за юридичною силою, вони приймаються народом або за його дорученням — органом законодавчої влади — Верховною Радою — Основний закон (Консти­туція), закони; Президентом — Укази і розпорядження; органом вико­навчої влади (Кабінетом Міністрів) — постанови; органами місцевого самоврядування — рішення.

Закони підрозділяються на конституційні — закони, які органічно поєднані з основним законом, ними вносяться зміни чи доповнення до Конституції; звичайні — закони, які приймаються на основі і на вико­нання Конституції і визначають основи правового регулювання у сфері господарських відносин (наприклад, закони «Про державне прогнозу­вання та розроблення програм економічного і соціального розвитку Ук­раїни», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо); надзвичайні — закони тимчасового характеру, що приймаються за надзвичайних обставин і можуть призупиняти дію чинних законів; тимчасові — закони, прийняті на визначений у часі термін дії (напри­клад, закон про державний бюджет, закон про затвердження Державної програми економічного і соціального розвитку України на певний рік); допоміжні — закони, які затверджують, змінюють, зупиняють, скасову­ють, денонсують інші нормативні акти або мають допоміжне значення для їх застосування (наприклад, закон України «Про ратифікацію До­говору між Україною та Туркменістаном про довгострокове торговель­но-економічне співробітництво на 2001—2010 роки»); кодифіковані — нормативні акти, в яких узагальнені і систематизовані норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин. Вони приймаються у формі кодексів. Зі створенням України як самостійної держави постало питан­ня про кодифікацію і господарського законодавства. Підготовка Госпо­дарського кодексу завершилася його прийняттям 16 січня 2003 року.

Деякими правниками демократизм правової та економічної систе­ми пов'язується лише з приватним інтересом, приватним правом, з при­ватно-правовим регулюванням. Але ж нормальне функціонування рин­кової економіки неможливе без державного контролю за діяльністю всіх суб'єктів господарської, підприємницької діяльності, без застосування нарівні з приватно-правовим і публічно-правового регулювання.

Неупередженими правниками суперечлива ситуація в нашому су­спільстві пояснюється саме наявним безпідставним перебільшенням ролі ринкового саморегулювання, приватно-правових засад у становленні вітчизняної економічної системи, майже повним усуненням держави від активного формування демократичних засад в економіці, з одного боку, а з другого — невизначеністю щодо суті і змісту ринкової моделі народ­ного господарства України, місця і ролі національного підприємництва в становленні й розвитку нових економічних відносин»1.

Сфера публічно-правового регулювання особливо за умов пе­рехідного періоду охоплює широкий спектр суспільних відносин і по­требує наукової відповіді на питання, що стосується, скажімо, загаль­них основ державного регулювання господарських відносин, привати­зації майна державних підприємств, індикативного планування тощо.

Практика кодифікації цивільного законодавства в Російській Феде­рації свідчить, що шлях зосередження всіх вищезгаданих правових норм в одному кодифікаційному акті — Цивільному кодексі — не є оптималь­ним і доцільним. Його громіздкість і перевантаженість, по-перше, ускладнює користування ним, а по-друге, і це теж негативно позна­чається на користуванні, багато законодавчих актів залишається поза межами Кодексу. По-третє, при такій кодифікації виникають неузгод­женості в структурі Кодексу. Але найголовніше, мабуть, полягає в тому, що це є кроком назад, стримує розвиток правознавства.

Правознавство, як і кожна наука, у своєму розвитку все більше дифе­ренціюється, розгалужується. І це природно. Суспільні відносини, особли­во у сфері економіки, ускладнюються, ускладнюється також і їхнє правове регулювання, розгалужуються і система права та система законодавства.

Це особливо яскраво доведено практикою в наш час — час здійснен­ня ринкової трансформації економіки. Така трансформація потребує створення адекватної правової системи, пошуку міри оптимального співвідношення інтересів особи, суспільства і держави, що потребує пе­реосмислення наших уявлень щодо сутності права, його системи, зако­нодавства і його кодифікації.

Підзаконні нормативні акти, як уже зазначено, — це акти, які прий­маються уповноваженими правотворчими суб'єктами на основі і на виконання законів. Відповідно до Конституції розрізняють такі їх види:

а) Укази Президента України. Вони є обов'язковими для виконан­ня на всій території держави (наприклад, «Про деякі питання інно­ваційного інвестування підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави», «Про усунення обмежень, що стри­мують розвиток підприємницької діяльності»). Для вирішення опера­тивних поточних питань Президент видає розпорядження (наприклад,
«Про розроблення проекту стратегії економічного і соціального розвит­ку України до 2011 року»);

б) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України. Ними є постанови, які є обов'язковими до виконання і містять найважливіші
рішення (наприклад, «Про перетворення деяких державних і казенних підприємств», «Про встановлення та внесення плати за видачу ліцензії
на проведення конкретного виду страхування»). Рішення з оперативних, поточних питань видаються Кабінетом Міністрів у формі розпоряджень;

в) нормативні правові акти міністерств та інших центральних ор­ганів виконавчої влади; видаються у формі наказів, положень;

г) нормативні правові акти місцевих адміністрацій; видаються у формі розпоряджень, наказів;

ґ) нормативно-правові акти органів та посадових осіб місцевого са­моврядування; видаються у формі рішень, розпоряджень;

д) локальні нормативні правові акти; видаються установами і орга­нізаціями різних форм власності з метою регламентації внутрішніх пи­тань. Вони поширюються на членів цих організацій і спрямовані на де­талізацію вимог загальних норм права щодо умов діяльності даного ко­лективу.

У господарсько-правовій сфері поширеною є практика застосуван­ня таких форм господарського права, як нормативний договір. Він являє собою двосторонню або багатосторонню угоду, яка встановлює права і обов'язки її суб'єктів як правила поведінки на майбутнє. Нормативні договори поділяються на внутрішньодержавні (типові договори, уста­новчі договори про заснування господарських товариств тощо) та міждержавні договори (угоди, конвенції тощо).

Найстарішою формою права є правові звичаї. Вони являють собою правила поведінки, визнані державою. Ще за часів Римської імперії звичаєве право регулювало більшість торговельних угод, орендних відносин, угод про перевезення товарів тощо. З часом найпоширеніші звичаєві норми періодично об'єднувались у вигляді збірок.

У сучасному праві звичаї — рідкісне явище. У правовій системі Укра­їни дія правових звичаїв в основному стосується сфери зовнішньотор­говельних угод. Правовою формою є і юридичні прецеденти — принци­пи, які покладаються в основу рішення судових або інших державних органів з конкретної юридичної справи. В майбутньому вони стають загальнообов'язковими правилами при вирішенні аналогічних справ. Таким чином, функція правотворення визнається за судовою практикою.

Застосування прецендентів поки що не сприймається українською правовою системою. Разом з тим, досвід використання прецендентів може стати основою аналізу судової практики з точки зору її ролі в ре­гулюванні господарських відносин.


Wed, 27 Apr 2011 12:56:37 +0000
Глава 2. Держава, місцеве самоврядування і правова регламентація господарської діяльності

Wed, 27 Apr 2011 12:59:08 +0000
Глава 3. Господарська комерційна та некомерційна діяльность

Wed, 27 Apr 2011 13:02:36 +0000
Розділ ІІ Суб'єкти господарювання Глава 4. Законодавче визначення суб'єктів господарювання, порядку їх утворення та реєстрації

Wed, 27 Apr 2011 13:07:39 +0000
Глава 5. Види суб'єктів господарювання

Wed, 27 Apr 2011 13:12:14 +0000
Глава 6. Припинення діяльності суб'єктів господарювання

Wed, 27 Apr 2011 13:18:21 +0000
Розділ ІІІ Майно як основа господарювання Глава 7. Майнові права суб'єктів господарювання


Глава 8. Правові засоби підвищення ефективності використання державного і комунального майна

Просмотров: 1097
Search All Amazon* UK* DE* FR* JP* CA* CN* IT* ES* IN* BR* MX
Search Results from «Озон» Право. Юриспруденция
 
М. П. Клейменов Криминология. Учебник
Криминология. Учебник
В учебнике на основе действующей нормативной правовой базы, требований федеральных государственных образовательных стандартов высшего профессионального образования по направлению подготовки 030900 "Юриспруденция", научных достижений и практики борьбы с преступностью рассмотрены основные темы курса криминологии, преподаваемого в юридических вузах. Структура учебного материала, четкость определений, множество приведенных интересных фактов, манера изложения делают процесс изучения криминологии увлекательным, а освещение криминологической практики - поучительным занятием.
Предисловие К.К. Горяинова и В.С. Овчинского.

Для студентов, слушателей, курсантов, магистрантов, аспирантов, преподавателей юридических вузов и факультетов, практических работников правоохранительных органов....

Цена:
1540 руб

В. С. Нерсесянц История политических и правовых учений
История политических и правовых учений
В учебнике, подготовленном выдающимся российским ученым, академиком РАН, доктором юридических наук, профессором, разработчиком фундаментальных проблем и тем исторического и теоретического правоведения и философии права, освещаются основные идеи, концепции и направления развития всемирной истории политической и правовой мысли от ее зарождения до современности. Значительное внимание уделено формированию и развитию политических и правовых учений в России.

Для студентов, аспирантов, преподавателей юридических и других гуманитарных вузов и факультетов, а также широкого круга читателей, интересующихся политико-правовыми идеями прошлого и современности....

Цена:
1626 руб

В. В. Маклаков Конституционное (государственное) право зарубежных стран
Конституционное (государственное) право зарубежных стран
Учебник написан по курсу "Конституционное (государственное) право зарубежных стран".
Рассматриваются основные категории конституционного (государственного) права - понятие конституции, классификация конституций, институт прав и обязанностей человека и гражданина, формы правления, государственные режимы, избирательные системы, органы власти и управления и формы государственного устройства зарубежных стран.
Отличие настоящего учебника от большинства аналогичных изданий состоит в том, что он написан одним автором, который более 40 лет преподает указанную дисциплину в юридическом вузе.
Преимуществом данного учебника является обращение автора к историческим материалам и учет им объективных обстоятельств, складывающихся в мире в связи с глобализацией и интернационализацией многих конституционно-правовых институтов. Автор показывает эволюцию и раскрывает новейшие тенденции в этой области знаний.

Для студентов, аспирантов и преподавателей юридических вузов и факультетов....

Цена:
798 руб

 Шпаргалка по конституционному праву России
Шпаргалка по конституционному праву России
Настоящее издание поможет систематизировать полученные ранее знания, а также подготовиться к экзамену или зачету и успешно его сдать. Пособие предназначено для студентов высших учебных заведений....

Цена:
60 руб

В. В. Ралько, Н. В. Репин, А. В. Дударев, В. А. Фомин Нотариат. Учебник
Нотариат. Учебник
В учебнике рассматриваются вопросы организации и деятельности нотариата в Российской Федерации. Авторами уделено большое внимание практической составляющей нотариальной деятельности, с целью чего в учебнике содержатся правила совершения конкретных нотариальных действий, а также образцы нотариальных документов.
Соответствует Федеральному государственному образовательному стандарту высшего образования нового поколения для юридических специальностей и направлений.

Для студентов высших учебных заведений, обучающихся по юридическим специальностям....

Цена:
945 руб

 Краткий курс по гражданскому праву. Часть 1. Учебное пособие
Краткий курс по гражданскому праву. Часть 1. Учебное пособие
Настоящее издание представляет собой учебное пособие, подготовленное в соответствии с Государственным образовательным стандартом по дисциплине "Гражданское право". Материал изложен кратко, но четко и доступно, что позволит в короткие сроки успешно подготовиться и сдать экзамен или зачет по данному предмету.

Издание предназначено для студентов высших учебных заведений....

Цена:
89 руб

 Судебная медицина. Учебник
Судебная медицина. Учебник
Учебник написан профессорами ведущих российских медицинских вузов с учетом новых требований проведения экспертиз в связи с изменениями и дополнениями, внесенными в современное законодательство. Учебный материал построен на основе инновационной модульной образовательной программы, разработанной сотрудниками кафедры судебной медицины Первого МГМУ им. И.М.Сеченова в соответствии с программой дисциплины "Судебная медицина" для специальности "Лечебное дело" ГОСТа высшего профессионального образования. В учебнике представлены новейшие научные данные по патогенезу и диагностике действия повреждающих факторов на человеческий организм. Предназначен для студентов учреждений высшего профессионального образования, обучающихся по специальностям "Лечебное дело", "Медико-профилактическое дело" и "Педиатрия" по дисциплине "Судебная медицина"....

Цена:
1437 руб

 Судебно-экспертная деятельность. Правовое, теоретическое и организационное обеспечение. Учебник
Судебно-экспертная деятельность. Правовое, теоретическое и организационное обеспечение. Учебник
Учебник подготовлен авторским коллективом кафедры судебных экспертиз Московского государственного юридического университета имени О.Е.Кутафина (МГЮА) - специалистами в области теории и практики судебной экспертизы и отражает генезис, современное состояние и перспективы развития судебной экспертологии с позиции компетентностного подхода к научной школе и экспертной практике судебной экспертизы. Рассматриваются история и объективные предпосылки формирования в 80-90-е гг. прошлого века теории судебных экспертиз как междисциплинарной теории, обосновываются необходимость современного переосмысления концепции теории судебной экспертизы и возведение судебной экспертологии в ранг полноценной науки. Предлагаются новое определение предмета судебной экспертологии, базирующееся на основных закономерностях, изучаемых данной наукой, а также ее четырехзвенная система, включающая: общую теорию судебной экспертологии, правовое обеспечение судебно-экспертной деятельности, организационное обеспечение судебно-экспертной деятельности, судебно-экспертные технологии.

Для аспирантов и преподавателей вузов, практических работников экспертных, следственных, судебных органов и др....

Цена:
1350 руб

 Арбитражный процесс. Практикум. Учебное пособие
Арбитражный процесс. Практикум. Учебное пособие
Практикум, подготовленный коллективом преподавателей кафедры гражданского процесса Уральского государственного юридического университета, составлен по ключевым темам курса "Арбитражный процесс". В каждую тему включены вопросы для подготовки к практическим занятиям, перечень нормативных актов и судебной практики, список литературы, задачи и контрольные вопросы для проверки знаний.

Для бакалавров, магистрантов, аспирантов и преподавателей юридических факультетов и вузов, изучающих и преподающих дисциплину "Арбитражный процесс".
Может быть использован кандидатами при подготовке к экзаменам на должность мирового судьи, федерального судьи, а также при поступлении в адвокатуру.

...

Цена:
681 руб

 Гражданский процесс. Учебник
Гражданский процесс. Учебник
В предлагаемом новом учебнике освещается гражданское процессуальное право России, его все основные институты, посвященные порядку судопроизводства по гражданским делам в судах общей юрисдикции, дается базовое представление о тех правовых понятиях и категориях, которыми оперирует гражданское процессуальное законодательство, наука гражданского процессуального права, судебная практика. Излагаются также основы знаний об исполнительном производстве, об альтернативных способах разрешения споров (медиация, третейское разбирательство).
Настоящий учебник подготовлен с использованием СПС "Консультант Плюс". Нормативные акты используются по состоянию на 1 сентября 2014 года.

Для студентов, аспирантов, преподавателей юридических вузов, а также для практикующих юристов и всех интересующихся правом.

...

Цена:
821 руб



2003 Copyright © «Advokat.Peterlife.ru» Мобильная Версия v.2015 | PeterLife и компания
Юридическая консультация, юридические услуги, юридическая помощь онлайн.
Пользовательское соглашение использование материалов сайта разрешено с активной ссылкой на сайт. Партнёрская программа.
  Яндекс.Метрика Яндекс цитирования