СМИ Законы РФ
Юр.книга І.е. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевий Прокурорський нагляд в Украiні

Tue, 30 Apr 2013 06:18:26 +0000
Зміст (Прокурорський нагляд в Україні (І.Є.Марочкін, П.М.Каркач, Ю.М.Грошевой та ін.))

Зміст

Загальна частина

Розділ І. Предмет, система та основні поняття курсу “Прокурорський нагляд в Україні”
§ 1. Прокуратура у державно-правовій системі України
§ 2. Предмет та система курсу “Прокурорський нагляд в Україні”
§ 3. Основні поняття курсу “Прокурорський нагляд в Україні”
§ 4. Функції та правові засади діяльності прокуратури України
§ 5. Принципи організації та діяльності прокуратури України

Розділ ІІ. Система та структура органів прокуратури України
§ 1. Система органів прокуратури України
§ 2. Структура Генеральної прокуратури України
§ 3. Колегії органів прокуратури
§ 4. Міські, районні, міжрайонні прокуратури

Розділ ІІІ. Кадри органів прокуратури України
§ 1. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів прокуратури
§ 2. Атестація прокурорських працівників
§ 3. Заохочення та дисциплінарна відповідальність прокурорських працівників

Розділ IV. Робота прокурора із зверненнями громадян
§ 1. Сутність та завдання роботи із зверненнями громадян в органах прокуратури
§ 2. Організація роботи прокуратури з розгляду звернень громадян

Особлива частина

Розділ V. Нагляд за додержанням і застосуванням законів
§ 1. Сутність та завдання прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів
§ 2. Предмет та межі нагляду за додержанням і застосуванням законів
§ 3. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів
§ 4. Методика і тактика нагляду за додержанням і застосуванням законів
§ 5. Акти нагляду за додержанням і застосуванням законів
§ 6. Нагляд за відповідністю правових актів органів місцевого самоврядування вимогам Конституції України та чинному законодавству
§ 7. Нагляд за додержанням законів про звернення громадян в органах місцевого самоврядування

Розділ VI. Прокурорський нагляд за додержанням органами внутрішніх справ законодавства про адміністративні правопорушення
§ 1. Організація прокурорського нагляду за додержанням органами внутрішніх справ законодавства про адміністративні правопорушення
§ 2. Методика перевірки в органах внутрішніх справ додержання законодавства про адміністративні правопорушення
§ 3. Особливості реагування прокурора на порушення в органах внутрішніх справ законодавства про адміністративні правопорушення

Розділ VIІ. Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів про захист прав неповнолітніх
§ 1. Завдання прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про захист прав неповнолітніх
§ 2. Нагляд за додержанням законів про права неповнолітніх, які потребують підвищеного соціального захисту
§ 3. Нагляд за додержанням трудових прав неповнолітніх
§ 4. Нагляд за додержанням законодавства про освіту
§ 5. Захист майнових прав неповнолітніх засобами прокурорського нагляду
§ 6. Нагляд за додержанням законів про попередження правопорушень серед неповнолітніх
§ 7. Особливості нагляду за розслідуванням кримінальних справ про злочини, а також суспільно небезпечні діяння, скоєні неповнолітніми

Розділ VIII. Підтримання державного обвинувачення в суді
§ 1. Сутність державного обвинувачення
§ 2. Підготовка прокурора до участі в судовому процесі
§ 3. Участь прокурора у судовому слідстві
§ 4. Завдання прокурора при підготовці до судових дебатів
§ 5. Структура та зміст промови прокурора в суді
§ 6. Репліка прокурора
§ 7. Відмова прокурора від обвинувачення
§ 8. Апеляційне подання прокурора

Розділ ІХ. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді
§ 1. Сутність і завдання представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді
§ 2. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у цивільному судочинстві
§ 3. Представництво прокуратурою інтересів держави у господарському судочинстві
§ 4. Підготовка і пред’явлення прокурором позову (заяви)

Розділ Х. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство
Підрозділ І. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство
§ 1. Предмет і завдання прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство
§ 2. Повноваження прокурора з нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства
§ 3. Нагляд за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень про злочини
§ 4. Нагляд прокурора за додержанням законів при порушенні кримінальної справи
§ 5. Нагляд за додержанням законів при притягненні особи як обвинуваченого
§ 6. Нагляд за додержанням законів при застосуванні запобіжного заходу — взяття під варту
§ 7. Нагляд за законністю продовження строків досудового слідства і тримання під вартою
§ 8. Нагляд за законністю зупинення досудового слідства
§ 9. Нагляд за законністю дій і рішень при закінченні провадження по кримінальній справі
Підрозділ ІІ. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність
§ 1. Предмет і завдання нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність
§ 2. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів в оперативно-розшуковій діяльності
§ 3. Організація нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Розділ ХІ. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян
§ 1. Предмет і завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру
§ 2. Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян
§ 3. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих та попереднього ув’язнення
§ 4. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях позбавлення або обмеження волі
§ 5. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі


Tue, 30 Apr 2013 06:29:05 +0000
Розділ І. Предмет, система та основні поняття курсу “Прокурорський нагляд в Україні”

Розділ І. Предмет, система та основні поняття курсу “Прокурорський нагляд в Україні”

§ 1. Прокуратура у державно-правовій системі України
§ 2. Предмет та система курсу “Прокурорський нагляд в Україні”
§ 3. Основні поняття курсу “Прокурорський нагляд в Україні”
§ 4. Функції та правові засади діяльності прокуратури України
§ 5. Принципи організації та діяльності прокуратури України

§ 1. Прокуратура у державно-правовій системі України

Конституція України проголосила розподіл державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову. У системі державної влади прокуратура України займає особливе положення, оскільки її не віднесено до жодної з її гілок.
Прокурорський нагляд є самостійним, специфічним видом державної діяльності, який повинен забезпечити виконання закону та його верховенство у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Він здійснюється від імені держави — України, репрезентує і захищає суспільні інтереси та інтереси фізичних та юридичних осіб. На думку деяких вчених, прокуратура відноситься до контрольно-наглядової гілки влади.
Відповідно до ст. 121 Конституції України, прокуратура становить єдину систему, на яку покладається виконання таких функцій:
1. Підтримання державного обвинувачення в суді;
2. Представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом;
3. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, які пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян.
Пункт 9 Перехідних положень Конституції України закріплює, що прокуратура також продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.
Зазначені завдання загального характеру конкретизуються у відповідних статтях Закону про прокуратуру та наказах Генерального прокурора України з окремих напрямків прокурорської діяльності.
Компетенція прокуратури розповсюджується нарізних суб’єктів додержання і застосування законів у сфері державного управління — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи державного та господарського управління та контролю, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради, їх виконавчі органи, військові частини, політичні партії, громадські організації, масові рухи, підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадових осіб та громадян.
Покладеними на прокуратуру функціями визначається характер її відношень з іншими органами державної влади:
а) з органами виконавчої влади, зокрема, з іншими правоохоронними, а також контролюючими органами, які є спеціалізованими органами контролю за виконанням законів у відповідних сферах правових відносин. За необхідності вжиття заходів щодо поновлення порушеної законності, які виходять за межі повноважень органів позавідомчого контролю, або для вирішення питання про порушення кримінальної справи, контролюючі органи зобов’язані передати відповідні матеріали перевірок, які потребують прокурорського втручання, до органів прокуратури. В свою чергу, прокуратура зобов’язана інформувати контролюючі органи про заходи, вжиті за наслідками розгляду таких матеріалів. Прокурори здійснюють нагляд за виконанням законів правоохоронними та контролюючими органами щодо своєчасного виявлення ними порушень законів та притягнення винних осіб до відповідальності.
При провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства правоохоронні органи, відповідно до положень КПК України, інших законів, зобов’язані виконувати вказівки прокурора щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування;
б) прокуратура та суди загальної компетенції, господарські суди.
У випадках порушення закону органами або посадовими особами, на які розповсюджується наглядова компетенція прокуратури, прокурор звертається із заявою до суду загальної компетенції або господарського суду із заявою про визнання недійсним правового акта, який суперечить вимогам закону.
У випадках, передбачених законом, прокурор представляє в суді інтереси громадянина або держави шляхом звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.
Прокурор також бере участь у розгляді справ судами у випадках, визначених законом, вносить апеляційне, касаційне подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Генеральний прокурор України має право вносити на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання щодо дачі роз’яснень судам з питань застосування законів при розгляді кримінальних, цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення;
в) прокуратура та Конституційний Суд України. Відповідно до Закону “Про Конституційний Суд України” Генеральний прокурор України звертається із конституційним зверненням про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України для забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи. Його також може бути залучено до участі у конституційному провадженні.
Рішення та висновки Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами державного управління;
г) прокуратура та Президент України. Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент для здійснення своїх повноважень створює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи та служби. До складу таких органів, діяльність яких спрямована на забезпечення державної незалежності та національної безпеки, може входити за згодою і Генеральний прокурор України;
д) прокуратура та законодавча влада. Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України, яка може висловити йому недовіру.
Не менш як один раз на рік Генеральний прокурор України інформує Верховну Раду України про стан законності. Він, а також його заступники мають право брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про статус народного депутата України” народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до керівників органів державної влади, в тому числі і до Генерального прокурора України, із вимогою дати офіційну відповідь з питань, віднесених до його компетенції. Так само народний депутат України вправі звернутися до Генерального прокурора України з питань, пов’язаних з депутатською діяльністю (ст. 16 Закону). Зазначені документи підлягають обов’язковому розгляду в порядку і у строки, визначені законом.

 


 

§ 2. Предмет та система курсу “Прокурорський нагляд в Україні”

Прокурорський нагляд в Україні — галузева юридична наука, яка вивчає сукупність взаємопов’язаних положень загальнотеоретичного, правового та методичного характеру діяльності прокурора щодо забезпечення законності у державі.
Курс “Прокурорський нагляд в Україні” поділяється на Загальну та Особливу частини. У Загальній частині розкривається місце та роль прокуратури як державно-правового інституту у структурі органів державної влади. Окреме місце посідають правові засади, принципи організації та діяльності органів прокуратури, конституційні функції прокуратури. Також визначаються поняття та характеристика системи органів прокуратури, її організаційна структура.
Важливе значення має дослідження особливостей проходження служби в органах прокуратури, специфіки правового статусу та умов служби прокурорських працівників.
В Особливій частині курсу послідовно розкриваються поняття, правове та організаційно-методичне забезпечення функцій прокуратури. Зокрема, це стосується нагляду за додержанням і застосуванням законів; нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-роз-шукову діяльність, дізнання та досудове слідство; нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; підтриманню державного обвинувачення в суді; представництву інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Вперше у зміст курсу введено розділ, присвячений органам прокуратури у зарубіжних країнах.
Прокурорський нагляд в Україні, як навчальна дисципліна, тісно взаємодіє з іншими юридичними дисциплінами. Так, загальна теорія держави та права досліджує прокурорський нагляд як самостійний вид державної діяльності, а органи прокуратури — як важливий незалежний механізм правоохорони у державному механізмі.
У конституційному праві прокуратура розглядається як один із центральних конституційних інститутів, як невід’ємна складова механізму правового захисту Конституції України.
У курсі “Правоохоронні органи України” досліджується як загальна система правоохоронних органів, їх мета, завдання, функції, принципи організації та діяльності, так і прокуратура, як складова система цих органів, на яку покладається, з одного боку, здійснення нагляду за додержанням законів правоохоронними органами, а з іншого — координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Врахування рекомендацій, які розробляє кримінологія, є необхідним при виконанні прокурорами покладеної на них функції координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю, участі у підготовці та виконанні державних та регіональних програм боротьби зі злочинністю тощо.
Прокурори є учасниками правових відносин і відповідно до діючого процесуального законодавства України беруть участь у цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві. Особливості процесуального становища прокурора, його статус та порядок участі у відповідних процесах досліджуються у цивільно-процесуальному праві, господарсько-процесуальному праві, адміністративному праві та кримінально-процесуальному праві.
Розвиток таких структурних елементів, як загальні засади методики та тактики прокурорської діяльності, передбачає використання розробок науки криміналістики. В свою чергу, криміналістика адаптує стосовно завдань та цілей розслідування злочинів тактичні засоби та методи здійснення прокурорського нагляду за виконанням законів органами досудового слідства.
Прокурорський нагляд в Україні взаємодіє також з іншими галузями права та юридичними дисциплінами відповідно до завдань правової науки.

 


 

§ 3. Основні поняття курсу “Прокурорський нагляд в Україні”

Як наукова та навчальна дисципліна прокурорський нагляд оперує сукупністю певних понять для визначення та розкриття змісту організації і діяльності органів прокуратури з виконання покладених на них завдань, функцій та застосування наданих повноважень. Одноманітне визначення та тлумачення цих понять є необхідним теоретичним підґрунтям для належного сприйняття навчального курсу “Прокурорський нагляд в Україні”.
Система прокуратури — впорядкована відповідно до єдиних засад організації та діяльності сукупність органів та установ прокуратури, які виконують взаємопов’язані завдання та функції, спрямовані на забезпечення законності у державному управлінні.
Орган прокуратури — складова частина системи прокуратури України, організована відповідно до адміністративно-територіального поділу України (територіальні прокуратури) або відповідно до організаційно-структурних та правових відносин у різних сферах суспільного життя (спеціалізовані прокуратури).
Функція прокуратури — напрямок її діяльності, обумовлений завданнями, покладеними на прокуратуру, а також повноваженнями по їх виконанню.
Прокурорський нагляд — вид діяльності спеціально уповноважених органів державної влади, наділених повноваженнями з виявлення порушень законів, вжиття заходів до поновлення порушених прав громадян та юридичних осіб та притягнення винних осіб до відповідальності.
Слід мати на увазі, що термін “прокурорський нагляд” використовується у правовій науці також і для позначення відповідної галузі правової науки, і відповідної навчальної дисципліни.
Об’єкт прокурорського нагляду — сукупність юридичних та фізичних осіб, на яких розповсюджується компетенція прокуратури (ст. 1 Закону України “Про прокуратуру”).
Суб’єкт прокурорського нагляду — посадова особа органу прокуратури, яка діє відповідно до своєї компетенції (ст. 56 Закону “Про прокуратуру”, п. 6 ст. 32 КПК України).
Прокурорсько-наглядові повноваження — відносини, які виникають між прокурором та юридичними і фізичними (посадовими) особами в процесі здійснення нагляду за додержанням та виконанням Конституції України та законів.
Компетенція прокурора — сукупність повноважень (прав, обов’язків та відповідальності) щодо виконання покладених на нього завдань та функцій у певних сферах діяльності.
Акт прокурорського нагляду — передбачений законом правовий засіб (форма) реалізації повноважень прокурора по виявленню порушень закону, їх усуненню та притягненню винних осіб до відповідальності.
Прокурор — посадова особа — державний службовець, який перебуває на державній службі в органах прокуратури, має повноваження по здійсненню покладених на прокуратуру функцій та завдань відповідно до встановленої компетенції.
Прокурорські працівники — прокурори, слідчі, наукові та педагогічні працівники установ прокуратури, яким відповідно до їх посад та стажу роботи присвоєні класні чини.

 


 

§ 4. Функції та правові засади діяльності прокуратури України

Функції, організація, засади, повноваження та порядок діяльності органів прокуратури визначаються Конституцією України, Законом “Про прокуратуру”, іншими законодавчими актами.
Конституція України закріплює такі основні функції прокуратури (ст. 121):
1) Підтримання державного обвинувачення в суді;
2) Представництво інтересів громадянина або держави у суді в випадках, визначених законом;
3) Нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;
4) Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Крім цього, на підставі п. 9 Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до діючих законів функцію нагляду за додержанням та застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, і до сформування системи досудового слідства та введення в дію законів, які регулюють її функціонування.
На прокуратуру не може покладатись виконання функцій, не передбачених Конституцією України та Законом “Про прокуратуру” (ст. 5 Закону).
Відповідно до Конституції та Закону України “Про прокуратуру” , органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Строк повноважень Генерального прокурора України — п’ять років.
Законом України від 5.11.91 р. “Про прокуратуру” визначені завдання прокурорського нагляду за додержанням законів (ст. 4, 29) тау судовому процесі (ст. 34).
І). Завданнями прокурорського нагляду за додержанням законів є захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення (стаття 4).
ІІ). Завданнями прокурорського нагляду щодо органів дізнання і попереднього слідства є сприяння:
1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;
2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;
3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;
4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;
5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню (стаття 29).
ІІІ). Завданнями прокурора в судовому процесі є додержання принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяння виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що ґрунтуються на законі (стаття 34).
Відповідно до ст. 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом. Закон України “Про прокуратуру” складається з таких розділів:
І — Загальні положення (ст.1-12);
II — Система, структура і організація діяльності органів прокуратури (ст. 13-18);
III — Прокурорський нагляд: глава 1. “Нагляд за додержанням і застосуванням законів” (ст. 19-28), глава 2. “Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство” (ст.29-33), глава 3. “Підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді” (ст.34-43), глава 4. “Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” (ст.44-45);
IV — Кадри органів прокуратури (ст.46-50);
V — Інші питання організації і діяльності органів прокуратури” (ст.51-56).
Порядок здійснення прокурорами процесуальних повноважень визначається також Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним, Сімейним кодексами, а також Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими законами.
Окремі закони містять загальні норми, які відносяться до діяльності прокуратури в цілому (наприклад, “Про мови в Україні”, “Про звернення громадян”, “Про державну службу в Україні” тощо).
Діяльність прокуратури регламентована не тільки відповідними законодавчими актами (наприклад, постанови Верховної Ради України про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, Закон України “Про Вищу раду юстиції”), а й відомчими наказами, положеннями, інструкціями Генерального прокурора України (п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону “Про прокуратуру”).
В межах своєї компетенції органи прокуратури мають враховувати норми міжнародного права щодо охорони прав та свобод людини. До таких актів відносяться: Загальна декларація прав людини (1948 р.), Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини (1950 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та ін.
Правовими засадами діяльності прокуратури є також конвенції та меморандуми у галузі міжнародного співробітництва, ратифіковані Верховною Радою України (наприклад, Закон від 22.09.95 р. “Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 p.”) або підписані Генеральним прокурором України (наприклад, Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади від 25.09.92 p.).
Генеральний прокурор України відповідно до міжнародних угод про надання правової допомоги вирішує питання про порушення і розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами питання.

 


 

§ 5. Принципи організації та діяльності прокуратури України

Організація та діяльність органів прокуратури України базується на певних принципах. Основні принципи організації та діяльності прокуратури закріплені у ст. 122 Конституції України та ст.6 Закону “Про прокуратуру”. Це принципи єдності прокурорської системи, її централізації з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим, незалежності, гласності, позапартійності, законності тощо.
Принцип єдності означає, що всі територіальні та спеціалізовані прокуратури, які діють в Україні, складають єдину систему. Кожен прокурор діє на відповідній території або у сфері правових відносин від імені України в цілому, а також наділений в межах своєї компетенції єдиними повноваженнями та правовими засобами їх реалізації. Дія цього принципу проявляється також у тому, що вищестоящий прокурор може доручити нижчестоящому виконання своїх обов’язків, прийняти на себе виконання обов’язків нижчестоящого прокурора, змінити або скасувати будь-яке його рішення, крім випадків, передбачених законом.
Централізація системи органів прокуратури проявляється в тому, що нижчестоящі прокурори підпорядковуються вищестоящим прокурорам та Генеральному прокурору України. Він призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим. Прокурори областей, міст та районів, прокурори спеціалізованих прокуратур призначаються на посаду тільки Генеральним прокурором України. Йому підпорядковані та підзвітні всі прокурори. Накази, вказівки, розпорядження, положення та інструкції, які видає Генеральний прокурор України, є обов’язковими для всіх органів прокуратури.
Принцип незалежності органів прокуратури полягає у тому, що всі функціональні рішення та дії (щодо здійснення нагляду, розслідування справ тощо) кожен прокурор та слідчий здійснюють тільки на основі закону, власного переконання та матеріалів перевірок (розслідувань), з огляду на повноту, всебічність та об’єктивність їх проведення.
Втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.
Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не повинні містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.
Прокурори не можуть входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних радами або їх виконавчими органами.
Принцип гласності означає відкритість діяльності органів прокуратури, доступність інформації про її діяльність для громадян та засобів масової інформації.
Через реалізацію цього принципу суспільство здійснює контроль за діяльністю прокуратури. В свою чергу, забезпечення принципу гласності підвищує рівень інформова-ності населення про стан законності та діяльність прокуратури з цих питань. Одним із проявів цього принципу є щорічне інформування Генеральним прокурором України Верховної Ради України про стан законності в країні.
Принцип позапартійності сформульований у ч. 2 ст.6 Закону “Про прокуратуру” — працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів. Це означає, що прокурорські працівники не можуть бути членами громадських об’єднань, які переслідують політичні цілі, та брати участь в їх діяльності. Створення та діяльність таких громадських об’єднань, їх організацій в органах прокуратури не припустимі.
Принцип законності є важливішою загальноправовою основою діяльності усіх суб’єктів правозастосування. Для прокуратури цей принцип виступає як першооснова її діяльності, оскільки головна її мета — забезпечення верховенства закону та зміцнення законності.
Крім зазначених загальних принципів організації та діяльності прокуратури її управлінська діяльність будується також на таких внутрішньоорганізаційних принципах, як зональний та предметний. Зональний означає таку організацію роботи, коли весь її обсяг, покладений на структурні підрозділи, розподіляється між оперативними працівниками за зонами (територіальними та спеціальними прокуратурами). Так, в прокуратурах областей в залежності від обсягу роботи до складу зони включаються прокуратури декількох районів, міст. Прокурор відділу (управління), за яким закріплено відповідну зону, в межах компетенції прокурора області і стосовно певної галузі нагляду контролює виконання законів, наказів та вказівок Генерального прокурора України, вивчає з цією метою стан законності в регіоні та організацію роботи органів прокуратури.
Поряд із зональним, в органах прокуратури застосовується і предметний принцип, відповідно до якого критерієм розподілу обов’язків між прокурорами є сфери правового регулювання, тобто певні групи законів та інших нормативних актів, нагляд за додержанням і застосуванням яких здійснює прокуратура.
Що стосується інших, ненаглядових функцій прокуратури, то в якості предмета відання виступають певні основні напрямки прокурорської діяльності.
В сучасних умовах організація прокурорської діяльності будується за предметно-зональним принципом роботи, коли за прокурорами, крім зони, закріплюються ще і певні предмети відання. Такий підхід сприяє професіональній спеціалізації прокурорів при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів в найбільш важливих, пріоритетних сферах правових відносин, визначених Законом “Про прокуратуру” та наказами Генерального прокурора України.


Tue, 30 Apr 2013 06:33:25 +0000
Розділ ІІ. Система та структура органів прокуратури України

Розділ ІІ. Система та структура органів прокуратури України

§ 1. Система органів прокуратури України
§ 2. Структура Генеральної прокуратури України
§ 3. Колегії органів прокуратури
§ 4. Міські, районні, міжрайонні прокуратури

§ 1. Система органів прокуратури України

Відповідно до Конституції України (статті 121, 122) та Закону “Про прокуратуру” (ст. 6) органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні, природоохоронні та інші спеціалізовані прокуратури. Таким чином, система органів прокуратури складається з територіальних та спеціалізованих прокуратур. Територіальні прокуратури створені відповідно до адміністративно-територіального устрою України, а спеціалізовані — за предметно-галузевим принципом і функціонують в окремих сферах життєдіяльності. На даний час в системі органів прокуратури діють такі спеціалізовані прокуратури: військові, транспортні, природоохоронні та прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень.
Територіальні, а також інші зазначені прокуратури у сукупності утворюють злагоджену трьохланкову систему органів прокуратури, вершину якої складає Генеральна прокуратура України. Другою ланкою системи органів прокуратури є прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також прирівняні до них спеціалізовані прокуратури (на правах обласних), наприклад, військові прокуратури регіонів, військова прокуратура Військово-Морських Сил України. Третю ланку прокурорської системи складають міські, районні, міжрайонні та інші прирівняні до них прокуратури (наприклад, військові прокуратури гарнізонів).
Очолює систему органів прокуратури з притаманними тільки йому повноваженнями Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України, одночасно він очолює і Генеральну прокуратуру України.

 


 

§ 2. Структура Генеральної прокуратури України

Генеральна прокуратура України здійснює керівництво підпорядкованими прокуратурами, а також виконує покладені на прокуратуру наглядові та інші функції, організує свою діяльність за територіальним та предметно-галузевим принципами. Відповідно до чинного законодавства структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.
Генеральний прокурор України має першого заступника і заступників. При Генеральному прокурорі України утворюється колегія, як дорадчий орган, у складі Генерального прокурора України (голова колегії), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України.
У Генеральній прокуратурі діють головні управління і відділи, які створюються з урахуванням як традиційних, сталих, так і нових, але не менш пріоритетних напрямків діяльності. У їх складі є управління і відділи, а також самостійні управління та відділи. Генеральний прокурор України в залежності від конкретних завдань корегує структуру Генеральної прокуратури в цілому або її окремих управлінь і відділів.
Чинна структура Генеральної прокуратури України має такий вигляд:
- Генеральний прокурор України;
- Перший заступник Генерального прокурора України та 4 заступники Генерального прокурора України;
- заступник Генерального прокурора України — начальник головного управління військових прокуратур;
- апарат Генерального прокурора України (на правах управління).
Головне управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. У складі головного управління діють:
а) управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. До нього входять:
- відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового слідства;
- відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності та дізнання;
б) управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю. У його складі:
- відділ нагляду за виконанням законів спецпідроз-ділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю при провадженні досудового слідства;
- відділ нагляду за додержанням законів спецпідроз-ділами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю при проведенні оперативно-розшукової діяльності та дізнання;
в) управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. У його складі:
- відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;
- відділ нагляду за додержанням законів про державний кордон і митну справу;
- відділ нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства.
Організаційно-методичний відділ.
Головне управління захисту прав і свобод громадян та і інтересів держави. До його складу входять: а) управління захисту прав і свобод громадян:
- відділ нагляду за додержанням законів у соціальній сфері;
- відділ захисту прав і свобод неповнолітніх;
- відділ нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення;
б) управління захисту інтересів держави:
- відділ захисту фінансово-економічних інтересів держави;
- відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства;
- другий відділ;
в) управління представництва інтересів громадян та держави в суді:
- відділ представництва інтересів громадян та держави у цивільному судочинстві;
- відділ представництва інтересів громадян та держави в господарському судочинстві;
- відділ захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень.
Організаційно-методичний відділ.
До головного управління військових прокуратур входять:
1) Слідче управління, яке складається з:
а) відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ, додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності та дізнання;
б) слідчого відділу.
2) Відділ нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.
3) Відділ підтримання державного обвинувачення, представництва в судах та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах.
4) Організаційно-методичний відділ та контролю виконання.
5) Відділ роботи з кадрами.
6) Секретаріат (на правах відділу).
Управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органами прокуратури складається з:
- відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури;
- відділу криміналістики та методичної роботи.
Управління з розслідування особливо важливих справ має у своїй структурі:
- перший слідчий відділ;
- другий слідчий відділ;
- третій слідчий відділ.
Відділ нагляду за розсліду ванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України.
Управління нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті складається з:
- відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави на транспорті;
- відділу нагляду за додержанням законів на транспорті при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства.
До складу управління підтримання державного обвинувачення в судах входять:
- відділ організації підтримання державного обвинувачення;
- відділ участі прокурорів у розгляді Верховним Судом України кримінальних справ;
- організаційно-методичний відділ.
Управління кадрів складається з:
- відділу роботи з кадрами;
- відділу підготовки кадрів і роботи з навчальними закладами.
До складу організаційно-контрольного управління входять:
- відділ організації роботи і контролю виконання;
- відділ статистичної інформації та аналітичної роботи.
До міжнародно-правового управління входять:
- відділ міжнародного співробітництва;
- відділ правової допомоги.
Відділ нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відділ правового забезпечення.
Відділ прийому громадян, розгляду звернень та запитів народних депутатів України.
Перший відділ.
Прес-служба (на правах відділу).
Управління справами складається із:
- секретаріату (на правах відділу);
- відділу програмного і технічного забезпечення;
- відділу перекладів;
- відділу матеріально-технічного забезпечення;
- відділу капітального будівництва;
- експлуатаційно-господарського відділу;
- їдальні;
- запасного пункту управління.
Відділ фінансування та бухгалтерського обліку.
Академія прокуратури України при Генеральній прокуратурі України (на правах управління).
Керівники управлінь і відділів призначаються на посади Генеральним прокурором України. Одночасно вони є його старшими помічниками та помічниками. Генеральний прокурор має також старших помічників та помічників з особливих доручень.
Генеральна прокуратура разом з Міністерством внутрішніх справ та іншими заінтересованими міністерствами і відомствами за погодженням з Міністерством статистики розробляє систему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів.
Закон надає Генеральному прокурору України широкі повноваження по керівництву органами прокуратури. Він, зокрема:
- спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;
- призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, старших помічників і помічників Генерального прокурора України з особливих доручень, заступників керівників структурних підрозділів, старших слідчих з особливо важливих справ і слідчих з особливо важливих справ, старших прокурорів і прокурорів управлінь і відділів. Призначення цих працівників відбувається на неви-значений термін;
- затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання в межах загальної чисельності працівників і фонду заробітної плати. Залежно від конкретних умов, складності, обсягу наглядової та іншої діяльності той же самий вид праці в обласних та прирівняних до них прокуратурах може здійснюватися або управліннями, або відділами, або старшим помічником чи помічником прокурора. В міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах чисельність апарату залежить від обсягу роботи, що виконується;
- призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора цієї республіки;
- призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів. Вони призначаються на п’ятирічний строк, по закінченні якого або залишаються на цій посаді на новий строк, або в порядку ротації переводяться на рівноцінну посаду чи, залежно від результатів діяльності у підпорядкованій їм структурі, на іншу посаду з підвищенням чи пониженням по службі, або звільняються у зв’язку з переходом на іншу роботу за станом здоров’я, результатами атестації та ін.;
- відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом “Про прокуратуру”. Генеральний прокурор України призначає членів колегій прокуратур Автономної Республіки Крим, прокуратур областей та прирівняних до них прокуратур міст Києва і Севастополя. Начальники управлінь і відділів, старші помічники прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей та прирівняні до них прокурори призначаються відповідними прокурорами за узгодженням з Генеральною прокуратурою (заступниками Генерального прокурора України, начальниками управлінь і відділів, які керують відповідними ділянками роботи). Особи, призначення яких повинно узгоджуватись з Генеральною прокуратурою, не можуть бути звільнені з посади, що займають, без її згоди;
- відповідно до законів України видає обов’язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції. В наказах визначаються методика і тактика здійснення нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів у відповідній сфері чи напрямку діяльності;
- присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 p.; вносить подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2, 3 класів.
Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокуратури є прокуратурами другої ланки і тому особливість їх діяльності полягає у тому, що, з одного боку, вони здійснюють функції, покладені Законом на органи прокуратури в межах компетенції обласної прокуратури, а з другого — керують підпорядкованими прокуратурами.
Відповідно до ст. 16 Закону “Про прокуратуру” прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посаду Генеральним прокурором України строком на 5 років. Вони мають першого заступника і заступників, які також призначаються на посаду Генеральним прокурором України, але без обмеження строку. Структурно прокуратури цього рівня також складаються з управлінь і відділів (в значній частині таких, що співпадають з управліннями і відділами Генеральної прокуратури), начальники яких призначаються на посаду і звільняються з посади прокурорами, які очолюють ці прокуратури (за узгодженням з першими заступниками, заступниками, начальниками управлінь і відділів Генеральної прокуратури).
При визначенні функціональних обов’язків структурних підрозділів цих прокуратур використовуються (так само як і в Генеральній прокуратурі) принципи: предметний та зональний.
Положення про управління, відділи, інші структурні підрозділи обласних та прирівняних до них прокуратур затверджуються керівниками цих прокуратур. В них визначаються складові частини підрозділів, завдання та основні види робіт, що покладені на конкретний структурний підрозділ, а також обсяг повноважень начальника, його заступника і прокурорів управління (відділу).
У зазначених прокуратурах є посади заступників начальників, старших прокурорів, прокурорів управлінь і відділів, старших слідчих з особливо важливих справ, слідчих з особливо важливих справ і старших слідчих, спеціалістів і інших співробітників, які призначаються та звільняються керівником відповідної прокуратури.
На практиці розподіл обов’язків між працівниками структурних підрозділів здійснюється шляхом поєднання зонального та предметного принципів або за працівниками управління (відділу) закріплюється окреслена зона і якийсь предмет, або частина прокурорів управління (відділу) виконує обов’язки по зонах, частина — по предмету. Натакий підхід орієнтує і Генеральний прокурор України: “Обов’язки між працівниками районної (міської) ланки розподіляти, як правило, за предметним (галузевим), а прокуратур вищого рівня — зонально-предметним принципом з урахуванням теоретичної підготовки, практичного досвіду, індивідуальних нахилів та здібностей працівників.
Розподіл обов’язків між керівним складом Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та ВМС України, районних (міських) прокуратур та прирівняних до них визначати наказом керівника прокуратури, у структурних підрозділах — розпорядженням заступника прокурора. Положення про структурні підрозділи затверджувати наказом керівника прокуратури”. (П. 4 наказу № 1 Генерального прокурора України від 19 січня 2004 р. “Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України”).
До повноважень прокурорів обласних і прирівняних до них прокуратур по керівництву очолюваними прокуратурами поруч із повноваженнями по призначенню та звільненню відповідних працівників (про що було вище) віднесено внесення змін у встановлені штати своєї прокуратури в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати (такі зміни призводяться лише за узгодженням з Генеральним прокурором України). Певні повноваження такого змісту має прокурор обласної та прирівняної до неї прокуратури стосовно підлеглих прокуратур (міських, районних, міжрайонних, районних в містах, інших прирівняних до них прокуратур). Зокрема, він призначає заступників прокурорів, старших помічників, помічників, старших слідчих та слідчих цих прокуратур.

 


 

§ 3. Колегії органів прокуратури

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокуратурах так само як і у Генеральній прокуратурі утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегій затверджується Генеральним прокурором України. Колегії прокуратур, так само як і координаційні, міжвідомчі і оперативні наради, використовуються для поліпшення організаційно-управлінської діяльності. Але кожна з цих організаційних форм має свої особливості.
Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрових питань, заслуховують звіти та інформацію підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. Таким чином єдиноначальність у роботі органів прокуратури поєднується з колегіальністю при розгляді найбільш важливих питань прокурорсько-слідчої діяльності.
На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об’єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.
Генеральний прокурор України постійно приділяє увагу підвищенню ролі колегій. Він вимагає, щоб на їх засіданнях розглядалися найбільш актуальні питання, пов’язані з організацією роботи і контролем виконання; додержанням законодавства на пріоритетних напрямах нагляду, у тому числі на необхідності заслуховування повідомлень і пояснень керівників з приводу його порушення; результати комплексних і галузевих перевірок; підсумки роботи за планово-звітні періоди; систематично заслуховувалися звіти підпорядкованих прокурорів та їх заступників, керівників структурних підрозділів, кадрові та інші важливі питання, що потребують колегіального вирішення.
Генеральний прокурор України підкреслює, що при розмежуванні предмета відання колегії та оперативних нарад слід виходити з того, що на розгляд колегії виносяться питання, які потребують комплексного підходу до їх вирішення, тобто залучення декількох галузевих підрозділів з відповідними дорученнями підлеглим органам прокуратури на місцях. При цьому треба виходити з того, що рішення колегії реалізуються, як правило, наказом керівника органу прокуратури відповідного рівня.
Порядок роботи колегії визначається її регламентом, а її рішення доводяться до відома працівників органів прокуратури. У разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення. Про такі розбіжності у колегії Генеральної прокуратури Генеральний прокурор доповідає Голові Верховної Ради України, а прокурори обласних і прирівняних до них прокуратур — Генеральному прокурору України. Члени колегії Генеральної прокуратури можуть повідомити свою особисту думку Голові Верховної Ради України, а члени колегій інших прокуратур — Генеральному прокурору України. Контроль за виконанням рішень колегій забезпечується прокурорами чи їх заступниками згідно з розподілом обов’язків.

 


 

§ 4. Міські, районні, міжрайонні прокуратури

Міські, районні, міжрайонні прокуратури утворюють основну ланку прокурорської системи і діють на всій території України.
Міські прокуратури функціонують у межах окремих міст обласного підпорядкування. Утворення районних прокуратур великих міст залежить від адміністративно-територіального устрою цих міст і необхідності функціонування в кожній територіальній одиниці окремої прокуратури. Найбільш чисельною є група прокуратур сільських районів. Міжрайонні прокуратури охоплюють своєю діяльністю або два сусідніх райони, або місто і прилеглий район.
Зі статусом міських, районних прокуратур на території України створені і функціонують прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, транспортні, природоохоронні і деякі інші спеціалізовані прокуратури.
Прокуратури міст, районів, прирівняні до них прокуратури очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посаду Генеральним прокурором України. В цих прокуратурах є посади заступника прокурора, старшого помічника прокурора, помічників прокурора, слідчих, у тому числі старших слідчих. Вони призначаються прокурором області або прирівняними до нього прокурорами.
Штатна чисельність прокуратур основної ланки неоднакова, залежить від обсягу виконуваної роботи і затверджується Генеральним прокурором України. Обсяг роботи визначається рівнем злочинності у місті (районі), чисельністю населення, кількістю піднаглядових об’єктів, чисельним складом суду та іншими обставинами.
Спеціалізовані прокуратури будуються за загальними для всіх органів прокуратури принципами, вони керуються тими ж законами, що й територіальні прокуратури, перед ними стоять загальні для всіх органів прокуратури завдання, вони використовують ті ж засоби прокурорського реагування на виявлені порушення закону. Однак в їх системно-структурній побудові, а також в об’єктах нагляду є певні особливості.
До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). Ці прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об’єднаннями, з’єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил, Прикордонної служби, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України. На військові прокуратури покладено здійснення нагляду за виконанням законів при провадженні дізнання та досудового слідства, яке здійснюється у зазначених установах і формуваннях. Вони також розслідують усі злочини, що скоюються військовослужбовцями та службовцями військових установ і закладів.
На органи військової прокуратури покладений обов’язок підтримання державного обвинувачення у військових судах, участь у межах своїх повноважень у розгляді судами цивільних та господарських справ, а також внесення апеляційних та касаційних подань на вироки, рішення, постанови та ухвали військових судів.
Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України “Про прокуратуру” і проходять службу відповідно до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Транспортні прокуратури діють на правах районних прокуратур і здійснюють нагляд за додержанням законів підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту системи Міністерства транспорту України, метрополітенами, а також тими, що займаються експлуатацією, ремонтом об’єктів і матеріально-технічним забезпеченням зазначених видів транспорту, іншими підприємствами, що здійснюють діяльність, що не є транспортною, але пов’язана з обслуговуванням пасажирів та вантажів, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності. Окрім цього транспортні прокурори забезпечують нагляд за дотриманням законів:
- юридичними і фізичними особами, які займаються експлуатацією рухомого складу на під’їзних коліях незалежно від форм власності щодо забезпечення безпеки руху;
- юридичними і фізичними особами, які займаються експлуатацією планерів, дельтапланів, надлегких літальних апаратів, інших повітряних суден спортивного призначення, повітряних суден аматорської конструкції, аеростатичних апаратів та допоміжних пристроїв, що впливають на безпеку польотів, на діяльність авіації та перевезення пасажирів вказаними типами повітряних суден;
- юридичними і фізичними особами, які займаються експлуатацією торговельних, риболовних, маломірних суден, водних мотоциклів, плавучих засобів спеціального призначення незалежно від валової місткості та довжини, веслових, парусних та парусно-моторних суден, що впливають на безпеку судноплавства, на діяльність флоту та перевезення пасажирів вказаними суднами;
- органами санітарно-епідемічного контролю на транспорті, державного департаменту по контролю за охороною праці та державної інспекції з контролю за охороною праці на залізничному транспорті, Головною інспекцією з безпеки польотів Укравіатрансу, державною інспекцією з безпеки судноплавства та іншими спеціально уповноваженими державними органами щодо виконання ними своїх повноважень на підприємствах залізничного, водного, повітряного транспорту і в метрополітенах;
- підприємствами, незалежно від відомчої належності, підпорядкованості та форми власності, акціонерними товариствами, об’єднаннями і управліннями з рибного господарства, риболовецькими господарствами щодо забезпечення безпеки судноплавства;
- лікувальними, торговельними, навчальними закладами і об’єктами соціально-культурного побуту, які обслуговують працівників залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту та готують для них спеціалістів, за винятком підпорядкованих Міністерствам освіти і науки та охорони здоров’я України;
- підприємствами, які здійснюють посередництво у працевлаштуванні моряків для роботи на суднах вітчизняних та іноземних судновласників, а також орендування суден, надають брокерські, експедиторські, сюрвейєрські послуги незалежно від форми власності.
Транспортні прокурори проводять розслідування злочинів, які віднесені до підслідності слідчих прокуратури, а саме: вчинені на повітряних та водних шляхах України, у метрополітенах, у поїздах, на вокзалах і територіях станцій у їх рейкових межах від вхідного до вихідного світлофорів, на перегонах поза межами станцій — на залізничному полотні з насипом (якщо злочини пов’язані з функціонуванням залізничного транспорту), в портах, на причалах і пристанях, на повітряних та водних суднах, а також про посадові злочини, вчинені працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті.
Нагляд за дотриманням законів при провадженні дізнання та досудового слідства по кримінальних справах, які перебувають у провадженні слідчих транспортних прокуратур, органів внутрішніх справ на транспорті, здійснюють прокурори областей, на території яких вчинено злочин, та відповідні транспортні прокурори.
Транспортні прокурори підтримують державне обвинувачення чи беруть участь у передбачених законом випадках у справах, направлених ними до суду у населеному пункті за місцем перебування прокуратури. При направленні кримінальних справ своєї підслідності судам в інші населені пункти транспортний прокурор підтримує в них обвинувачення згідно з правилами, передбаченими у відповідному наказі Генерального прокурора України, а в справах інших категорій — забезпечує участь відповідного територіального прокурора шляхом одночасного направлення тому наглядового провадження.
Прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах діють на правах міжрайонних прокуратур та підпорядковуються обласним прокуратурам. На них покладено:
- забезпечення додержання законності під час перебування осіб у місцях попереднього ув’язнення, виправних і виховних колоніях, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру;
- додержання кримінально-виконавчого законодавства щодо порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків;
- проведення, з урахуванням вимог ст. 112 КПК України, досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені у виправних та виховних колоніях, у виправних центрах, у тимчасових слідчих ізоляторах на території виправних колоній, у лікувально-трудових профілакторіях управлінь (відділів) будь-якими особами, у тому числі й працівниками вказаних установ;
- підтримання державного обвинувачення в судах у кримінальних справах про такі злочини, а також участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків у піднаглядних установах відповідно до вимог чинного законодавства;
- представництво інтересів громадян та держави в суді у випадках, передбачених законом, — відповідно до вимог окремого наказу Генерального прокурора України;
- внесення апеляційних та касаційних подань на вироки, ухвали, постанови та рішення суду у кримінальних та цивільних справах, а також за матеріалами, у розгляді яких вони брали участь.
Природоохоронні прокуратури створені за принципом міжрайонних прокуратур, контроль і керівництво ними покладено на прокурорів Автономної Республіки Крим і областей.
Міжрайонні природоохоронні прокуратури здійснюють нагляд:
- за додержанням законності в діяльності місцевих структурних підрозділів спеціально уповноважених органів державного контролю у сфері охорони довкілля;
- за додержанням законності при розслідуванні кримінальних справ, по яких досудове слідство проводиться слідчими природоохоронних прокуратур.
Вони також забезпечують підтримання державного обвинувачення у справах про злочини проти довкілля, досудове слідство по яких проводиться слідчими природоохоронних прокуратур.
Представництво інтересів громадян або держави у суді здійснюється міжрайонними природоохоронними прокурорами згідно з галузевим наказом, що регулює питання представництва прокуратури у судах у випадках, передбачених законом.


Tue, 30 Apr 2013 07:56:19 +0000
Розділ ІІІ. Кадри органів прокуратури України

Розділ ІІІ. Кадри органів прокуратури України

§ 1. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів прокуратури
§ 2. Атестація прокурорських працівників
§ 3. Заохочення та дисциплінарна відповідальність прокурорських працівників

§ 1. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів прокуратури

Умови вступу на службу до органів прокуратури закріплені у ст. 46 Закону “Про прокуратуру”. Оскільки служба в органах прокуратури є одним із видів державної служби, то на прокурорів та слідчих прокуратури розповсюджуються і окремі положення Закону “Про державну службу в Україні”.
Прокурорами та слідчими можуть бути особи, які мають вищу юридичну освіту. Наявність освіти у кандидата на відповідну посаду підтверджується відповідним дипломом встановленої форми.
Кандидати на посади прокурорів та слідчих також повинні мати певні ділові та моральні якості. До ділових якостей, зокрема, відносяться підготовленість до професійної діяльності кандидата відповідно до державних освітніх стандартів вищої юридичної освіти і, крім того, наявність знань, вмінь, професійних якостей, необхідних для успішного виконання посадових обов’язків у системі прокуратури.
При призначенні на різні оперативні посади в органах прокуратури важливе значення мають моральні якості та психологічні властивості особистості, до яких, зокрема, відносяться: відповідний рівень культури, виховання, правосвідомості, громадянської відповідальності; чесність, скромність, інтелект, об’єктивність, неупередженість, аналітичні здібності тощо. Вказівка на необхідність наявності зазначених якостей міститься у ряді нормативних актів. Так, у Дисциплінарному статуті прокуратури звернуто увагу на такі якості, як принциповість, непримиренність до порушень законів, громадянська мужність, справедливість, непідкупність, ініціативність (ст. 2), сумлінність, оперативність (ст. 4), дисциплінованість (ст. 17). В Положенні про класні чини працівників прокуратури виокремлюється така якість, як ініціативність (п.4).
Наказом Генерального прокурора України № 2 від 25.02.2004 р. “Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України” встановлено, що основним критерієм оцінки прокурорсько-слідчих кадрів усіх рівнів має бути їх особистий вклад у покращення ефективності прокурорсько-слідчої діяльності, постійне підвищення професійних знань, принциповість при вирішенні практичних питань, вміння протистояти місництву та відомчим впливам, непримиренність до будь-яких порушень закону.
У контексті цього актуальними є положення Рекомендації R(2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи “Про роль державного обвинувачення в системі кримінального правосуддя” (6 жовтня 2000 p.), відповідно до яких державні обвинувачі повинні виконувати свої обов’язки чесно та об’єктивно.
Індивідуальні психологічні якості особистості також мають значення для роботи на посаді прокурора, слідчого, помічника прокурора. З огляду на професійний психологічний відбір кандидатів враховуються такі якості претендента: здатність та готовність до проходження служби в прокуратурі; уважність та спостережливість; швидкість мислення; добра пам’ять; здатність логічно мислити і діяти швидко та рішуче у конфліктних ситуаціях; основні риси темпераменту; комунікативність та вміння встановлювати психологічний контакт з особами тощо.
З урахуванням специфіки роботи в органах прокуратури, інтенсивності, емоційної та фізичної напруги праці прокурорських працівників до кандидатів на ці посади також пред’являються певні вимоги щодо стану здоров’я. Кандидати мають проходити медичне обстеження та в залежності від стану здоров’я вирішується питання про їх можливість працевлаштування в прокуратурі.
Для зайняття посади прокурорів Закон “Про прокуратуру”, крім зазначених кваліфікаційних вимог, містить й інші. Так, ст. 46 Закону визначає, що прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року.
Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають “Присягу працівника прокуратури”, текст якої затверджується Верховною Радою України.
На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів — віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.
Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту.
Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України “Про прокуратуру” і проходять службу відповідно до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, установах та організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової і педагогічної роботи.
Прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюються класні чини залежно від займаних посад та стажу роботи.
Порядок присвоєння і позбавлення класних чинів визначається Положенням про класні чини працівників прокуратури України, яке затверджено постановою Верховної Ради України від 06.11.91 р. Класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції України 1, 2 і 3 класів присвоюються Президентом України, інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України.

 


 

§ 2. Атестація прокурорських працівників

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п’ять років (ч. 4 ст. 46 Закону “Про прокуратуру”). Наказом Генерального прокурора України від 26.12.2002 р. № 2873 ц затверджено Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури.
Атестація — це управлінська кадрова процедура, спрямована на визначення кваліфікаційної оцінки працівників прокуратури та навчальних закладів на підставі вивчення їх професійних і моральних якостей. Мета атестації:
- встановлення службової відповідності працівників займаним посадам, стану їх професійної підготовки;
- формування резерву кадрів на висунення;
- стимулювання росту професійної майстерності;
- визначення напрямків підвищення кваліфікації, професійної підготовки і перепідготовки;
- внесення і обґрунтування пропозицій щодо призначення, переміщення та звільнення кадрів.
Атестації підлягають прокурорсько-слідчі працівники та професорсько-викладацький склад навчальних закладів Генеральної прокуратури України, які обіймають посади, за якими передбачено присвоєння класних чинів, а в органах військової прокуратури — військових звань, зі стажем роботи в органах прокуратури не менше шести місяців.
Особи з вищою юридичною освітою, які мають стаж роботи за фахом не менше одного року в інших правоохоронних органах, адвокатурі, нотаріаті, органах законодавчої, виконавчої та судової влади, а також на посадах державних службовців, можуть бути атестованими до виповнення шести місяців роботи в органах прокуратури.
Чергова атестація прокурорсько-слідчих працівників та працівників навчальних закладів проводиться не рідше ніж раз на п’ять років, а дострокова — у випадках висунення на вищі керівні посади; у разі неналежного виконання службових обов’язків чи неправильної поведінки, якщо вжиті заходи впливу не дали позитивного результату; на вимогу працівника.
Молоді спеціалісти підлягають атестації після закінчення стажування, але не раніше шести місяців від дня призначення на посаду, а також повторно через два роки.
Для організації та проведення атестації в органах прокуратури утворюються атестаційні комісії, кількісний та персональний склад яких затверджується керівниками відповідних органів прокуратури.
Так, у Генеральній прокуратурі України утворюється Вища атестаційна комісія, склад якої затверджується наказом Генерального прокурора України. Вища атестаційна комісія проводить атестацію всіх прокурорсько-слідчих працівників Генеральної прокуратури, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України, їх заступників, ректора, проректорів та директорів інститутів Академії прокуратури України.
Прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, військовими прокурорами регіонів та Військово-Морських Сил України, ректором Академії прокуратури утворюються атестаційні комісії, які проводять атестації прокурорсько-слідчих працівників та професорсько-викладацького складу навчальних закладів за винятком тих, кого атестує Вища атестаційна комісія.
На кожного працівника, який підлягає атестації, складаються атестаційні документи — біографічна довідка та характеристика ділових та особистих якостей. В атестацій-них документах зазначаються основні біографічні дані працівника, вказуються нагороди та заохочення, наявні дисциплінарні стягнення. Службова характеристика повинна містити аналіз виконання працівником, що атестується, службових обов’язків, відомості про його професійну підготовку, творчі і організаторські здібності, ініціативність, компетентність, організованість і діловитість, відданість справі, морально-психологічні якості, риси характеру, навички, ставлення до підлеглих, вміння приймати рішення у складних ситуаціях, стан здоров’я, поведінку в сім’ї та побуті.
Оцінка роботи працівника, характеристика його ділових і особистих якостей мають бути конкретними, обґрунтованими, об’єктивними. В характеристиці вказуються недоліки в роботі та особистій поведінці працівника, стан його професійної підготовленості, дані про усунення ним недоліків, зазначених у попередній атестації, та виконання рекомендацій атестаційної комісії.
Характеристика завершується висновком про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді чи про неповну службову відповідність (з умовою повторного атестування через шість місяців чи через рік), а також оцінкою його професійної підготовленості.
Висновки службової характеристики молодих спеціалістів, які проходили стажування, мають свідчити про їх підготовленість до самостійної роботи слідчим чи помічником прокурора або про продовження терміну стажування.
Атестаційні документи обговорюються у відповідному колективі і подаються в атестаційну комісію не пізніше як за 10 днів до проведення атестації. Працівник, який підлягає атестації, має бути ознайомлений з підготовленими на нього атестаційними документами. У разі незгоди із службовою характеристикою він може подати до комісії свої заперечення та додаткові відомості щодо своєї службової діяльності.
Атестаційна комісія на підставі оцінки стану професійної підготовленості працівника, його особистих якостей та результатів службової діяльності: 1) погоджується з висновком службової характеристики або 2) приймає рішення про відповідність чи невідповідність працівника займаній посаді, чи 3) про неповну службову відповідність з умовою повторної атестації через шість місяців чи через рік. Вона також може внести рекомендації про заохочення, присвоєння позачергового класного чину, призначення на вищу посаду чи зарахування до резерву, вивчення та поширення позитивного досвіду роботи, направлення на стажування чи навчання з метою підвищення кваліфікації, пониження у класному чині.
Рішення комісії може бути оскаржено прокурору вищого рівня протягом 10 днів після ознайомлення з ним атестованого.

 


 

§ 3. Заохочення та дисциплінарна відповідальність прокурорських працівників

Законодавством передбачено систему заходів заохочення, а також дисциплінарної відповідальності прокурорських працівників. За сумлінне і зразкове виконання службових обов’язків, ініціативу та оперативність в роботі прокурори і слідчі, а також працівники навчальних, наукових та інших установ прокуратури заохочуються (ч. 1 ст. 48 Закону “Про прокуратуру”, ст. 4 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.91 p.).
Заходами заохочення є:
1) подяка;
2) грошова премія;
3) подарунок;
4) цінний подарунок;
5) дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині;
6) нагородження нагрудним знаком “Почесний працівник прокуратури України”.
За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородження державними нагородами і присвоєння почесного звання “Заслужений юрист України”.
Заохочення оголошується наказом, про що вноситься запис до трудової книжки. Наказ оголошується особі, якій винесено заохочення, всім працівникам даної прокуратури і додається до особової справи.
Дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків або за проступок, який порочить працівника прокуратури.
Винесення виправдовувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, тільки якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.
Дисциплінарними стягненнями є:
1) догана;
2) пониження в класному чині;
3) пониження в посаді;
4) позбавлення нагрудного знака “Почесний працівник прокуратури України”;
5) звільнення;
6) звільнення з позбавленням класного чину.
Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладання стягнення, повинен особисто з’ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.
У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.
Про накладання дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку.
Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом, або до Верховного Суду України, або до Вищої ради юстиції (п. З ч. 1 ст. 131 Конституції України, п. 4 ст. З Закону “Про Вищу раду юстиції”).
Працівник вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня його накладання він не піддавався новому дисциплінарному стягненню. Поновлення в класному чині може провадитись тільки в порядку атестування.
Дисциплінарне стягнення може бути зняте прокурором, який видав наказ, або вищестоящим прокурором раніше року, якщо працівник виявив дисциплінованість і сумлінність у виконанні службових обов’язків.


Tue, 30 Apr 2013 08:06:51 +0000
Розділ IV. Робота прокурора із зверненнями громадян

Розділ IV. Робота прокурора із зверненнями громадян

§ 1. Сутність та завдання роботи із зверненнями громадян в органах прокуратури
§ 2. Організація роботи прокуратури з розгляду звернень громадян

§ 1. Сутність та завдання роботи із зверненнями громадян в органах прокуратури

Закон України “Про прокуратуру” (ст.12) зобов’язує прокурорів розглядати та вирішувати заяви, скарги, інші звернення громадян, які містять відомості про порушення законів. При цьому підлягають вирішенню як письмові, так і усні звернення, які надходять до прокуратури.
Робота із зверненнями громадян посідає значне місце у загальному обсязі прокурорської діяльності і є одним із пріоритетних напрямків діяльності органів прокуратури, спрямованого на захист прав і свобод людини, зміцнення законності та правопорядку (п.2.2 наказу Генерального прокурора України № 5 гн від 09.04.2004 p.).
Право звернення громадян із скаргами та заявами, як важливий соціально-правовий інститут держави, активно використовується прокурорами в якості способу забезпечення законності, охорони прав та свобод громадян, а також охорони державних інтересів.
Робота із зверненнями громадян надає прокурорам можливість одержати таку важливу інформацію: а) про порушення прав та свобод громадян; б) про злочини та інші суспільно небезпечні правопорушення, які вчиняються в регіоні; в) про органи та посадових осіб, які порушують права та свободи громадян, вчиняють інші правопорушення; г) про органи та посадових осіб, які порушують законодавство про звернення громадян.
Звернення громадян виконують також важливу функцію “зворотного зв’язку” між органами прокуратури тагрома-дянами, оскільки у непоодиноких випадках йдеться про порушення законів в самих органах прокуратури, що свідчить, зокрема: а) про процесуальні порушення, яких припускаються слідчі під час розслідування окремих справ; б) про невжиття заходів щодо притягнення правопорушників до відповідальності і до усунення порушень закону; в) про порушення прокурорсько-слідчими працівниками службових обов’язків тощо.
Приймаючи відвідувачів, розглядаючи та вирішуючи скарги та заяви громадян, прокурори та слідчі мають можливість вивчати громадську думку щодо прокуратури в цілому та її окремих працівників, що також має велике значення.
Отже, в підсумку, звернення громадян сприяють покращенню інформаційної бази органів прокуратури, є одним із чинників, що характеризують стан додержання законності в регіоні, і мають сприяти покращенню усієї прокурорської діяльності.
Генеральний прокурор України у своєму наказі від 09.04.2004 р. № 5 гн “Про введення в дію Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України” вимагає від прокурорів усіх ланок підпорядкувати роботу з розгляду та вирішення звернень громадян завданням захисту їх прав та свобод; вживати вичерпних заходів щодо задоволення обґрунтованих звернень і реального поновлення порушених прав, застосовувати у повному обсязі надані законом повноваження.
Особливу увагу Генеральний прокурор звертає на необхідність викорінення з практики роботи прокурорів проявів формалізму та бездушності при розгляді звернень громадян; давати принципову оцінку кожному факту несумлінного ставлення до роботи із зверненнями, їх безпідставного відхилення, порушення строків і порядку розгляду.

 


 

§ 2. Організація роботи прокуратури з розгляду звернень громадян

Роботу з розгляду та вирішення заяв, скарг, інших звернень громадян та прийому відвідувачів організовують та контролюють прокурор-керівник прокуратури відповідного рівня, а також керівники структурних підрозділів прокуратури.
Порядок розгляду та вирішення заяв, скарг, інших звернень, які надходять в органи прокуратури, визначається нормами діючого законодавства (Закони України “Про звернення громадян”, “Про інформацію” тощо), а також наказами Генерального прокурора України.
В органах прокуратури здійснюється особистий прийом громадян. Він організується таким чином, щоб громадянам було відомо, коли, де і хто з прокурорських працівників приймає відвідувачів.
У прокуратурах областей, міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратурах прийом громадян проводиться протягом усього робочого дня відповідно до графіка, який вивішується у доступному місці.
Крім цього, у кожній прокуратурі встановлюється скринька “для скарг і заяв”, з якої щодня виймається кореспонденція.
Щодо кожного звернення в прокуратурі може бути прийняте одне з таких рішень: а) про прийняття до розгляду; б) про направлення на розгляд до підпорядкованої прокуратури; в) про направлення на розгляд до іншого відомства; г) про долучення до скарги, що надійшла раніше, або до матеріалів кримінальної справи для вирішення по суті.
Слід мати на увазі, що закон забороняє направляти скарги в органи та посадовим особам, рішення (дії) яких оскаржуються.
Звернення громадян, які надходять до органів прокуратури, за загальним правилом мають бути розглянуті та вирішені прокурором у строк не пізніше місяця, а ті, що не потребують вивчення та перевірки — не пізніше п’ятнадцяти днів. Законодавством передбачені й інші строки розгляду та вирішення звернень деяких категорій громадян. Так, запит народного депутата України вирішується у 15-денний або інший, встановлений Верховною Радою України, строк; запит депутата місцевої ради — у строк, встановлений радою.
Звернення народного депутата України, депутата місцевої ради розглядається протягом 10-ти днів.
У випадку, коли перевірити запит, звернення у встановлений законодавством термін неможливо, за мотивованим рапортом виконавця строк перевірки може бути продовжений, але не більше як до 30 днів (місяця), про що повідомляється депутат, голова відповідної ради.
Рішення по заяві або скарзі приймається тільки після ретельної перевірки викладених обставин та мотивів. Для цього в обов’язковому порядку мають бути витребувані необхідні документи, пояснення службових та інших осіб, дії яких оскаржуються. За необхідності до перевірок, які провадяться за заявами та скаргами, можуть залучатися відповідні спеціалісти на підставі п.З ч.І ст.20 Закону “Про прокуратуру”.
За підсумками перевірки складається висновок, а якщо у зверненнях йдеться про скоєння злочину, то приймається рішення відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства (ст. 97 КПК України).
Якщо вимоги заявника визнані обґрунтованими, звернення підлягає задоволенню. При цьому має бути вжито заходів до поновлення прав і законних інтересів заявника.
Критерієм оцінки ефективності роботи на цьому напрямку є забезпечення якісного, своєчасного та об’єктивного вирішення звернень громадян, реальне поновлення порушених прав.
Після закінчення перевірки заявнику, на його прохання, надається можливість ознайомитися з документами і матеріалами (зокрема, із закритою провадженням кримінальною справою, матеріалом про відмову в порушенні кримінальної справи, наглядовим провадженням за скаргою тощо) у тій мірі, в якій це не суперечить вимогам дотримання таємниці, охоронюваної законом.
Відповідно до ст.12 Закону “Про прокуратуру” в органах прокуратури вирішуються звернення про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Звернення, розгляд яких належить до компетенції судових органів, приймаються до розгляду в прокуратурі у разі необхідності захисту інтересів держави та громадян, які неспроможні через фізичний або матеріальний стан захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження (ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”).
Прокурори мають щорічно аналізувати стан роботи із зверненнями громадян, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, її наслідки заслуховуються на колегіях та оперативних нарадах.


Tue, 30 Apr 2013 08:12:14 +0000
Розділ V. Нагляд за додержанням і застосуванням законів

Tue, 30 Apr 2013 08:16:35 +0000
Розділ VI. Прокурорський нагляд за додержанням органами внутрішніх справ законодавства про адміністративні правопорушення

Tue, 30 Apr 2013 08:21:50 +0000
Розділ VIІ. Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів про захист прав неповнолітніх

Tue, 30 Apr 2013 08:28:53 +0000
Розділ VIII. Підтримання державного обвинувачення в суді


Розділ ІХ. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді

Просмотров: 1028
Search All Amazon* UK* DE* FR* JP* CA* CN* IT* ES* IN* BR* MX

Shop Flea and Tick Products for Cats Plus Free Shipping at $49 at 1800PetMeds.com!

Start: 13 Jun 2017 | End: 18 Feb 2018

Search Results from «Озон» Право. Юриспруденция
 
И. А. Исаев, Н. С. Кувырченков История отечественного государства и права в схемах и таблицах. Учебное пособие
История отечественного государства и права в схемах и таблицах. Учебное пособие
В предлагаемом учебном пособии излагается история отечественного государства и права с древнейших времен до наших дней с учетом данных, накопленных современной историко-правовой наукой. Материал изложен в виде таблиц, схем и рисунков, что максимально облегчает его усвоение и запоминание.

Для студентов высших учебных заведений, преподавателей и всех интересующихся историей государства и права России....

Цена:
279 руб

 Уголовное право. Общая часть. Учебник
Уголовное право. Общая часть. Учебник
Данный учебник - экспериментальный, подготовлен преподавателями кафедры уголовного права Московского государственного юридического университета имени О.Е.Кутафина (МГЮА) и Национального исследовательского университета "Высшая школа экономики" с участием НИИ МВД России в соответствии с программой курса "Уголовное право. Общая часть" на основе современного уголовного законодательства, а также иных нормативных правовых актов.
При анализе уголовно-правовых институтов учтены постановления Пленума Верховного Суда РФ по вопросам применения уголовного права. Учебник имеет оригинальную структуру. Каждая глава содержит аннотацию и информационно-справочный материал. В параграфах дефиниции определяемых понятий сопровождаются опорными словами, используя которые можно воспроизвести соответствующий материал; текст параграфа разбит на смысловые единицы, к каждой из которых предпослан заголовок. Такое расположение материала облегчает его усвоение. Этой цели подчинены дидактические и контрольно-измерительные материалы. Кроме того, они способствуют выработке практических навыков применения уголовного закона.
Издание подготовлено по состоянию законодательства на июнь 2016 г.

Учебник рассчитан на студентов, аспирантов и преподавателей высших учебных заведений....

Цена:
592 руб

 Гражданское право. В 2 томах. Том 2
Гражданское право. В 2 томах. Том 2
Книга является вторым томом двухтомного учебника и посвящена отдельным видам обязательств, урегулированным частью второй Гражданского кодекса РФ. Рассматриваются также наследственные права и интеллектуальная собственность. Особое внимание уделяется институтам, которые наиболее тесно связаны с рыночными отношениями (договоры купли-продажи, аренды, перевозки, расчеты, кредитование). Используются решения и разъяснения высших судебных органов Российской Федерации.
Учебник написан в соответствии с программой курса "Гражданское право" в высших юридических учебных заведениях.
Нормативные акты приводятся по состоянию на конец июля 2006 года.

Предназначен для студентов и преподавателей юридических, экономических и технических вузов, а также лиц, получающих второе образование, и студентов средних специальных учебных заведений....

Цена:
529 руб

 Коммерческое (предпринимательское) право. Учебник. В 2 томах. Том 2
Коммерческое (предпринимательское) право. Учебник. В 2 томах. Том 2
Во вторую часть учебника вошли главы, посвященные вопросам правового регулирования отдельных видов (сфер) предпринимательской деятельности, таких как деятельность по реализации товаров, по возмездному оказанию услуг, по передаче имущества в пользование, по производству работ, в сфере электроэнергетики, по хранению, на рынке ценных бумаг, сельскохозяйственная, инновационная, инвестиционная, транспортная, банковская, страхования, посредническая, совместная деятельность предпринимателей и некоторые другие.
Учебник написан на основе новейшего законодательства. В нем представлены также судебная практика и теоретические взгляды по основным проблемам коммерческого права.
Законодательство приведено по состоянию на 1 сентября 2015 г.

Для студентов, аспирантов и преподавателей юридических вузов, а также работников правоприменительных органов и предпринимателей....

Цена:
589 руб

 Финансовое право. Практикум. Учебное пособие
Финансовое право. Практикум. Учебное пособие
Издание представляет собой учебное пособие по финансовому праву, которое основано на современном законодательстве и практике его применения. Практикум является дополнением к учебнику "Финансовое право".
Соответствует актуальным требованиям Федерального государственного образовательного стандарта высшего образования.

Для студентов вузов, обучающихся по программам прикладного бакалавриата по юридическим направлениям и специальностям, а также для аспирантов и преподава-телей юридических вузов....

Цена:
1269 руб

 История государства и права зарубежных стран. Шпаргалка
История государства и права зарубежных стран. Шпаргалка
Настоящее издание поможет систематизировать полученные ранее знания, а также подготовиться к экзамену или зачету и успешно его сдать.

Пособие предназначено для студентов высших учебных заведений....

Цена:
31 руб

 Практика адвокатской деятельности. В 2 частях. Часть 1
Практика адвокатской деятельности. В 2 частях. Часть 1
Настоящее издание составили именитые ученые-практики, которые долгие годы занимаются своим любимым делом — юриспруденцией. Их опыт и знания будут в значительной степени полезны как молодым, начинающим свою карьеру адвокатам, так и юристам со стажем. В книге даются практические рекомендации по вопросам права, учтены последние изменения законодательства. Практикум будет полезен не только для адвокатов, но и для студентов, аспирантов, преподавателей, а также всех, кто интересуется правом....

Цена:
1029 руб

 Уголовное право. Особенная часть. Учебник
Уголовное право. Особенная часть. Учебник
Данный учебник - экспериментальный, подготовлен преподавателями кафедры уголовного права Московского государственного юридического университета имени О.Е.Кутафина с участием специалистов других вузов (Национального исследовательского университета "Высшая школа экономики" Московского государственного лингвистического университета) и НИИ МВД России в соответствии с программой курса "Уголовное право. Особенная часть" на основе современного уголовного законодательства, а также иных нормативных правовых актов. При анализе уголовно-правовых институтов учтены постановления Пленума Верховного Суда РФ по вопросам применения уголовного права.
Учебник имеет оригинальную структуру. Каждая глава содержит аннотацию и информационно-справочный материал. Текст параграфа разбит на смысловые единицы, к которым предпослан заголовок. Такое расположение материала облегчает его усвоение. Этой цели подчинены также дидактические и контрольно-измерительные материалы. Кроме того, они способствуют выработке практических навыков применения уголовного закона.

Учебник рассчитан на студентов, аспирантов и преподавателей высших учебных заведений. Издание подготовлено по состоянию законодательства на январь 2014 г....

Цена:
499 руб

И. Я. Козаченко, К. В. Корсаков Криминология. Учебник
Криминология. Учебник

В учебнике рассмотрены основные теоретические положения, категории и понятия криминологии, ее предмет и методология. Показана эволюция криминологической мысли от ее истоков до самых современных криминологических концепций. Проанализированы личность преступника, механизм преступного поведения, детерминанты и качественно-количественные показатели преступности. Даны криминологические характеристики ряда наиболее опасных разновидностей преступности.

Для студентов, аспирантов, адъюнктов и преподавателей высших учебных заведений, научных сотрудников, работников правоохранительных органов, специалистов в области криминологии и уголовного права, а также для широкого круга читателей, интересующихся проблемами криминологии и предупреждения преступности....

Цена:
393 руб

 Судебная медицина. Учебник
Судебная медицина. Учебник
Учебник написан профессорами ведущих российских медицинских вузов с учетом новых требований проведения экспертиз в связи с изменениями и дополнениями, внесенными в современное законодательство. Учебный материал построен на основе инновационной модульной образовательной программы, разработанной сотрудниками кафедры судебной медицины Первого МГМУ им. И.М.Сеченова в соответствии с программой дисциплины "Судебная медицина" для специальности "Лечебное дело" ГОСТа высшего профессионального образования. В учебнике представлены новейшие научные данные по патогенезу и диагностике действия повреждающих факторов на человеческий организм. Предназначен для студентов учреждений высшего профессионального образования, обучающихся по специальностям "Лечебное дело", "Медико-профилактическое дело" и "Педиатрия" по дисциплине "Судебная медицина"....

Цена:
1309 руб



2003 Copyright © «Advokat.Peterlife.ru» Мобильная Версия v.2015 | PeterLife и компания
Юридическая консультация, юридические услуги, юридическая помощь онлайн.
Пользовательское соглашение использование материалов сайта разрешено с активной ссылкой на сайт
  Яндекс.Метрика Яндекс цитирования