СМИ Законы РФ
Юр.книга е.О. Мічурін, С.О. Сліпченко, О.В. Соболев Житлове право Украiни

Fri, 13 May 2011 14:46:27 +0000
Титулка

Мічурін Є.О., Сліпченко С.О., Соболев О.В.

 

 

Житлове право України

 

Науково-практичний посібник.

 

 

Харків: Еспада, 2004.

С.318.

 

У посібнику розглядаються питання житлового права України, характеризуються основні засоби здійснення права на житло, що передбачені Конституцією України. Розгляд питань тісно пов'язано з положеннями нової правової реформи.

Розрахований на студентів, курсантів, що вивчають спецкурс «Житлове право», аспірантів юридичних вузів. Може бути корисним для юрисконсультів, адвокатів, інших практичних працівників, а також усіх тих, хто цікавиться питаннями житлового права.


Fri, 13 May 2011 14:51:39 +0000
Зміст

 

Передмова

Глава І. Загальні положення житлового права України

Вступ

§ 1. Поняття житлового права

§ 2. Предмет і метод житлового права

§ З. Функції та принципи житлового права.

§ 4. Здійснення права на житло

§ 5. Класифікація житлових правовідносин

§ 6. Житлове право як галузь законодавства, навчальна дисципліна та наука

§ 7. Поняття житлового фонду і види житлових фондів

§ 8. Поняття житла та його ознаки

 

 

Глава II. Засоби здійснення права на житло

Розділ 1. Здійснення права на житло шляхом будівництва

§ 1. Самостійне будівництво як засіб реалізації права на житло

§ 2. Здійснення права на житло через часткову участь осіб у житловому будівництві

§ 3. Здійснення права на житло через його будівництво житлово-будівельними кооперативами

§ 4. Кредитування індивідуального житлового будівництва.

Розділ 2. Здійснення права на житло шляхом переходу його у власність

§ 1. Приватизація житла

§ 2. Договір купівлі-продажу житла

§ 3. Договір міни житла

§ 4. Договір довічного утримання

§ 5. Договір ренти житла

§ 6. Спадкування житла

Розділ 3. Здійснення права на житло шляхом отримання його у користування

Підрозділ 1. Сплатне користування житлом

§ 1. Загальні положення найму житла

§ 2. Приватний найм житла

§ 3. Соціальний найм житла

§ 4. Особливості договору найму службових житлових приміщень

§ 5. Особливості договору найму житла у гуртожитках

Підрозділ 2. Безоплатне користування житлом

§ 1. Договір безоплатного користування житлом

Підрозділ 3. Інші підстави користування житлом

§ 1. Право користування житлом членів сім'ї, які не є співвласниками житлового приміщення

§ 2. Право користування жилим помешканням на підставі спадкового розпорядження

 

Глава III. Захист житлових прав

§ 1. Позасудові засоби захисту житлових прав

§ 2. Судовий захист житлових прав


Fri, 13 May 2011 14:52:26 +0000
ПЕРЕДМОВА

 

 

До Вашої уваги рекомендується одна з перших у сучасній Україні теоретична робота з житлового права. Необхідність оновлення правової літератури, яка висвітлює житлові правовідносини, на наш погляд, пояснюється тим, що з радянських часів вони перетерпіли значних змін. Так, бурхливого розвитку набула приватизація житла, внаслідок якої більша його частина перейшла з державної власності у приватну. Власники житла отримали можливість відчужувати його чи здавати в найм на комерційних засадах. Водночас у осіб, що мають потребу у житлі, з'явилася реальна можливість вільно набувати житло у власність чи отримувати у користування без будь-яких обмежень. Це зумовило розвиток ринку житла та збільшення кількості укладених цивільно-правових договорів, які спрямовані на отримання житлових приміщень у власність чи користування. Як наслідок, житлова сфера все більш підкоряється суто приватноправовим та ринковим законам співвідношення попиту та пропозиції, потреб і можливостей.

У свою чергу, сегмент державного та громадського житла ні в якому разі не витискається ринком житла. Вони паралельно розвиваються, одне є альтернативою другого, кожен з них виконує свою функцію. Тобто перехід частки житла у приватну власність та розвиток ринку житла ніяким чином не звужує коло правових засобів реалізації права на житло іншим шляхом. Усі ті механізми надання житла державою, що існували раніше, залишились та продовжують розвиватись, зокрема продовжує успішно втілюватись в життя програма сприяння молодіжному житловому будівництву.

У той же час за нових економічних умов об'єктивно скорочується безоплатне надання державою житла у користування. Пріоритетом при наданні такого житла користуються соціальне незахищені громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Така ж ситуація щодо безоплатного надання житла державою існує й у більшості країн світу з розвинутою ринковою економікою.

Всі нові процеси, які відбуваються у житловій сфері, невідривне пов'язані з проголошеним курсом економічних реформ та динамікою суспільного життя в Україні. До того ж, житлові правовідносини зараз, як ніколи, стали актуальними. Тому з урахуванням означених змін виникає потреба у новому їх загальнотеоретичному осмисленні, правовій класифікації та узагальненні.

Структурно книга побудована виходячи зі змісту права на житло у тому вигляді, як воно закріплено у ст. 47 Конституції України. Норми житлового законодавства зараз повинні розроблятися відповідно до Конституції України - акту вищої юридичної сили.

Стаття 47 Конституції України проголошує, що держава створює умови, за якими кожен громадянин буде мати можливість побудувати житло, отримати його у власність чи взяти в оренду, а громадянам, які потребують соціального захисту, житло буде надано державою та органами місцевого самоврядування безоплатно чи за доступну для них оплату у відповідності до закону.

Саме така структура і була покладена в основу книги. Способи реалізації права на житло, що закріплені в Конституції України, стали її структурними підрозділами, на які як на матрицю були накладені існуючі теоретичні та нормативні положення щодо врегулювання житлових правовідносин в Україні. Така структура запропонованої роботи, на думку авторів, дозволить, з одного боку, найбільш оптимально викласти матеріал та розкрити сутність житлових правовідносин. З іншого боку, ця структура зможе висвітлити те, яким чином зараз нормативними актами врегульовано правовий механізм реалізації конституційного права особи на житло, які при цьому існують проблеми та що потребує узгодження, доповнення і переосмислення.

Оскільки у пострадянському просторі багато проблем житлового права є «загальними» у розумінні їх юридичної природи, то в роботі наводяться не тільки точки зору вчених України, а й Росії, Білорусії, Казахстану і т. д.

Автори усвідомлюють, що в одній книзі, якою б обсяговою вона не була, не можна вирішити і навіть докладно висвітлити усі питання та наукові суперечки. У свою чергу, багато проблем житлового права є дискусійними, і автори ніяким чином не претендують на їх остаточне вирішення. Сподіваємось, що ця робота знайде як прихильників, так і критиків, викличе дискусію, дозволить підняти, а в подальшому і вирішити цілу низку питань на практиці, в законодавстві й у науці житлового права.


Fri, 13 May 2011 15:03:18 +0000
Глава І. Загальні положення житлового права України Вступ

 

 

Місце та значення права на житло у системі права в різні часи визначалося з різних наукових позицій. В.Ф. Маслов щодо цивільно-правових відносин виділяв право на житло як суб'єктивне право громадянина на особливий майновий об'єкт та як одну з характеристик цивільної правоздатності особи1. Право на житло поділялося ним на дві складові: право на конкретне житлове приміщення та право на поліпшення житлових умов. Ґрунтуючись на класифікації конституційних прав, В.А. Золотар відносив право на житло до соціально-економічних прав громадян. В.А. Тархов, використовуючи комплексний підхід, зазначав, що право на житло є складним та включає як державно-правові, так і цивільно-правові аспекти.

Але зараз у суспільстві все більш зміцнюється та виходить на перший план розуміння права на житло як одного з природних і невід'ємних прав людини. Для цього є об'єктивні підстави. Адже 17 липня 1997 року Україна ратифікувала римську Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенцію), а також Перший протокол та протоколи №№ 2, 4, 7 та 11 до цієї Конвенції. Певна увага приділена у Конвенції правам людини, що пов'язані з житлом. Так, п. 1 ст. 8 Конвенції встановлює, що кожна людина має право на повагу до її житла. Цим правом закріплена недоторканність житла, яка проголошена також ст. ЗО Конституції України. Відповідно до цього ніхто не може перешкоджати особі у законному володінні, користуванні чи розпорядженні своїм житлом, а будь-які порушення цих повноважень захищаються у встановленому законом порядку. Зокрема ч. З ст. 15 Закону України «Про власність» встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом. Але, як зазначено у ч. З ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1998 р. № 557 затверджено Положення про Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Відповідно до нього Уповноважений надсилає до відповідних державних органів України запити стосовно надання матеріалів і пояснень щодо конкретних випадків порушень прав людини та забезпечує максимальний рівень об'єктивності під час розгляду справ про порушення прав людини в Україні. Як зазначалось вище, право на житло відноситься до такої групи прав. Таким чином, створені додаткові механізми щодо захисту житлових прав громадян України, які згідно з Конвенцією визнані як одні з основних прав людини.

Права людини, що невідривне пов'язані з житловими, встановлені та захищаються Міжнародним Пактом про громадянські і політичні права (далі Пакт), який ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 грудня 1990 року. П. 1 ст. 12 Пакту встановлює, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить право на свободу вибору місця проживання. У вузькому розумінні реалізація цього права невідривне пов'язана із свободою вибору житла, яка проявляється у реалізації людиною права на житло. Інше пов'язане з житлом право людини встановлено ст. 17 Пакту. Згідно з ним ніхто не може зазнавати свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла. Вважаємо, що це право передбачає не тільки утримання будь-кого від несанкціонованого проникнення У житло, але й право на недоторканність житла як об'єкту права власності чи інших речових прав (встановлених договором найму, сервітутів тощо). У цьому смислі право людини на недоторканність житла перемежовується та взаємодіє з встановленим п. 1 ст. 8 Конвенції правом людини на повагу до и житла.

Міжнародним Пактом про економічні, соціальні і культурні права, який ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР ще 19.10.1973 року, також були встановлені соціальні права, які зараз активно реалізуються У житлових правовідносинах. Наприклад, у п. 1 ст. 10 Пакту вказано, що сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинна надаватися по можливості якнайширша охорона й допомога, особливо при її утворенні і поки на н відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Пряма допомога держави молодим сім'ям надається при реалізації програми молодіжного житлового кредитування, що здійснюється відповідно до Положення про порядок надання пільгового довготермінового державного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла, що затверджено Постановою КМ України від 17 травня 1999 р. № 825. Це дає можливість молодим сім'ям отримати довгострокові кредити на будівництво та реконструкцію житла на пільгових умовах. При цьому позичальникові, що має дітей, кредит надається безкоштовно чи навіть частково погашається. Так виявляється передбачений у Пакті захист сім'ї на період, коли на и відповідальності лежить турбота про несамостійних Дітей. Крім того, реалізація положень Пакту щодо допомоги соціальне  незахищеним сім'ям та  громадянам  при експлуатації ними житла виявляється у тому, що ним у встановленому законом порядку надаються субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Зокрема така допомога надається згідно з Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848.

Іншим соціальним правом людини, що закріплено у названому Пакті, є право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сімї, що включає право на достатнє харчування, одяг і житло та на неухильне поліпшення умов життя. Це право закріплено також у ст. 48 Конституції України. Отже, житло є однією зі складових частин, які характеризують достатній життєвий рівень, що визначений ст. 48 Конституції України. Тому право на житло додатково забезпечується захистом іншого конституційного права - права на достатній життєвий рівень. Відповідно до цього у ст. 47 Конституції України визначено, що, реалізуючи своє право на житло, кожен громадянин може побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Отже, конституційне право на житло надає підтверджену державою можливість отримати у встановленому порядку житло у користування чи в приватну власність. Право на неухильне поліпшення умов життя, що закріплено у ст. 11 Пакту, також знаходить своє втілення у житлових правовідносинах. Зокрема це виявляється в тому, що особа може поліпшити свої житлові умови як за рахунок держави (при дотриманні відповідних умов, що викладені у Житловому кодексі України), так і за власні кошти.

Таким чином, право на житло невідривне пов'язано із соціальними, культурними та економічними правами людини, що закріплені у ратифікованих Україною документах Ради Європи. Це виявляється в тому, що права людини впроваджуються, реалізуються та захищаються при здійсненні особою права на житло.

Низка основних прав людини містить в себе передусім житлові права громадян. Це право людини на повагу до її житла, право на свободу вибору місця проживання, право на недоторканність житла тощо. У той же час деякі права людини містить в собі право на житло лише як одну із складових, поряд з іншими правами. Наприклад, право на достатній життєвий рівень уміщує не тільки право на житло, а також право на достатнє харчування та неухильне поліпшення умов життя тощо.

Отже, право особи на житло слід вважати одним із природних та невід'ємних прав людини. Це підтверджено Конституцією України, де право на житло закріплено у розділі II «Права, свободи та обов'язки людини та громадянина». Розгляд права на житло в аспекті прав людини має як теоретичне, так і практичне значення. Останнє виявляється, зокрема, в тому, що право на житло може захищатись не тільки на національному рівні. Якщо вичерпані усі доступні національні правові засоби захисту прав людини і вони не принесли позитивного вирішення справи, особа може звернутись зі скаргою на порушення прав людини, що закріплені у документах Ради Європи, до Європейської комісії з прав людини чи до Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Це сприяє зміцненню права на житло та підтримці осіб у реалізації ними цього права.

 


Fri, 13 May 2011 15:04:18 +0000
§ 1. Поняття житлового права


Термін «житлове право» охоплює декілька взаємопов'язаних, але не тотожних понять. Необхідно розрізняти житлове право як сукупність певних правових норм, як галузь законодавства, як частину науки цивільного права та як учбову дисципліну.

 

Поняття житлового права як сукупність житлово-правових норм

Як сукупність норм права України, що регулює житлові відношення, житлове право розуміється у широкому і вузькому значенні. У першому випадку, з погляду застосовуваних критеріїв побудови вітчизняної системи права, житлове право відносять до різноманітних галузей права - конституційного, адміністративного, цивільного і т. д. Тільки житлове законодавство, регулюючи єдині за своєю метою відношення, дозволяє об'єднувати їх одним поняттям.

У юридичній літературі можна зустріти різноманітні поняття «житлового права» у так званому вузькому значенні. Одні автори трактують його як частину цивільного права, другі - як комплексний правовий інститут, треті - як комплексну галузь права3, четверті - як підгалузь права, п'яті - як самостійну галузь права.

Для правильного розуміння цього поняття важливе значення має насамперед з'ясування питання про те, що таке «житлові відносини» як предмет регулювання житлового права. У «житлових» законах, як відомо, не міститься визначення його поняття. У юридичній літературі відносно поняття «житлові відносини» позиції можна поділити на дві групи.

Житлові правовідносини одні вчені-юристи розглядають у широкому значенні, як загальне, збірне поняття, що охоплює усі види житлових відношень6, об'єднаних правом на житло. До їх складу іноді включають правові зв'язки, що виникають із експлуатаційної діяльністі суб'єктів житлово-комунального господарства, зі стосунків підприємств, які забезпечують житло електроенергією, газом, теплом, водою, а також займаються вивезенням побутових відходів, та інше.

Така трактовка житлових правовідносин надто широка і за словами С.М. Корнєєва помилкова. Дійсно, житлові правовідносини це ті, що пов'язані із задоволенням житлових потреб, з використанням саме жилих приміщень за їх споживчим призначенням.

На відміну від вищезгаданої точки зору, інші автори їх вважають цивільно-правовими. Подібна позиція не є новою в системі права України. Наприклад, здійснення права власності породжує як цивільно-правові відносини, так і адміністративні, кримінальні і т. д. Не заперечуючи той факт, що пов'язані Із задоволенням потреби громадян у житлі стосунки можуть викликати існування і публічних правовідносини, ми схиляємось до думки, що житлові це насамперед приватні , зокрема, цивільні правовідносин.

Визначивши місце житлового права в системі права України, актуальним стає питання про місце його у системі цивільного права України. І.Л. Брауде вважав, що житлове право не утворювало самостійної галузі права в єдиній системі радянського права. «Те, що в нас називають житловим правом, є частина цивільного права»,- стверджував він.

В.Н. Литовкін також вважає, що житлове право є складовою частиною цивільного права. «Житлове право - це спеціальні норми цивільного права...».

Прихильники цього погляду виходять із розуміння житлового права як права, що регулює, головним чином, користування житловими помешканнями. Що стосується інших правових норм, наприклад, які регулюють управління, експлуатацію житлового фонду, то вони розглядаються не як житлові, а як норми «іншого роду», що є за межами житлових.

У підручнику для юридичних вузів «Загальна теорія права» житлове право виділяється як підгалузь більш значної і складної галузі права - цивільного права. При цьому «підгалузь права» автори розуміють як «цілісне утворення, яким регламентується специфічний вид відношень у межах сфери правового регулювання відповідної галузі права».

Не зупиняючись на детальному аналізі наведених точок зору, не вдаючись у полеміку, зазначимо, що у своїй роботі ми виходимо із розуміння житлового права як права, що регулює відношення, у яких задовольняється потреба в житлі, відношення, що виникають у процесі задоволення громадянами своїх житлових потреб, відношення по задоволенню потреб громадян у житлі. Інакше кажучи, ми виходимо з того, що житлове право є частиною цивільного права.

 


Fri, 13 May 2011 15:12:32 +0000
§ 2. Предмет і метод житлового права


Предметом житлово-правового регулювання є відносини, що виникають у зв'язку із задоволенням громадянами потреби у житлі. Такими є, в більшості своїй, майнові відносини. В реальному житті вони являють собою конкретні вольові (юридичні) взаємозв'язки.

Юридичні ознаки житлових правовідносин виражаються у майновій відокремленості, автономності суб'єктів. Громадяни, організації (в тому числі, державні) діють не в якості органів влади, а як рівноправні особи. Держава через свої органи повинна створювати умови, при яких суб'єкти будуть мати можливість здійснити своє право на житло. Але ці дії є, як правило, публічні і не входять до предмету житлового права. Формування державою житлового фонду та управління ним сприяє забезпеченню житлових прав, але ще не народжує житлові стосунки. Подібна ситуація відбувається при створенні житлового фонду й іншими суб'єктами.

Майнові відносини, що входять до предмету житлового права, поділяються на ті, що пов'язані з приналежністю житла певним суб'єктам та (чи) з переходом жилого приміщення від одних осіб до інших. Юридичне вони можуть бути оформлені за допомогою категорій речових і зобов'язальних прав.

Особливість житлових відносин, звичайно, обумовлює і певний метод їх регулювання. Оскільки вище вказувалось, що ми розглядаємо житлові правовідносини як частину цивільних, то нема підстав не застосувати до житлового права поняття методу цивільного права. Виходячи з цього, зазначимо, житлово-правовий метод регулювання суспільних відносин - це правовий метод, який, як правило, характеризується юридичною рівністю суб'єктів права, їхньою дис-позитивністю й ініціативою у формуванні і реалізації житлових правовідносин, покладанням заходів майнової відповідальності і захисту (у випадку порушення житлових прав), що виконують в основному функцію відновлення. У той же час у ряді випадків житлове законодавство містить елементи адміністративно-правового методу правового регулювання. Це стосується порядку постановки на квартирний облік, перебування у черзі на отримання житлового приміщення, видачі ордеру та деяких інших відносин. Але таке становище не змінює сутності методу житлового права.

Елементи методу житлового права

Юридична рівність. Йдеться саме про юридичну рівність, а не економічну. Вона свідчить про відсутність примусової влади одного учасника житлово-правових відносин над іншими. Сутність її зводиться до того, що:

- один суб'єкт не може веліти іншим; ці суб'єкти не підвладні один одному, не підпорядковані;

-їхні відносини засновані на рівноправності всіх форм власності;

- між ними існує майново-розпорядницька самостійність при виборі й організації житлових зв'язків;

- існує рівність заходів юридичної цивільно-правової відповідальності одного перед іншим при порушенні нормального ходу реалізації відношень, які регулюються житловим правом.

Диспозитивність. Під нею розуміється заснована на нормах приватного права юридична свобода (можливість) суб'єктів житлових правовідносин здійснювати свою право-суб'єктність і свої суб'єктивні права (здобувати, реалізовувати або розпоряджатися ними) за своїм розсудом. Іншими словами, сторонам надано самим визначати свої взаємовідносини і їх зміст. Більше того, вони вільні у виборі здійснювати чи ні гарантовані законом права та засоби їх захисту. Наприклад, особа, що отримала ордер, може відмовитись від вселення у жиле приміщення, що вказане в ордері.

Ініціативність. Ініціатива у власному розумінні цього слова означає почин, перший крок в якійсь новій справі, підприємливість. Ініціативність суб'єктів житлового права ви-ражає одну з особливостей юридично-фактичних основ виникнення житлових правовідносин, що полягають у тому, що , «перший крок» у розвитку (становленні) зазначених відносин належить, як правило, суб'єктам права. Особливо це виявляється в угодах, наприклад, договорі найму чи купівлі-продажу житла. Отримання неодхідного громадянинові результату у вигляді задоволення житлових потреб залежить насамперед від його ініціативи й уміння організувати свої правові зв'язки. Ініціативність передбачає і відомий майновий ризик.

Майновий характер мір житлово-правової відповідальності

Характерна риса цього елементу правового регулювання полягає в тому, що міри відповідальності не роблять безпосереднього впливу на особистість правопорушника (наприклад, як це відбувається у кримінальному, адміністративному праві). Житлово-правова відповідальність є майновою. Вплив на правопорушника здійснюється шляхом обмеження майнових інтересів особи. Наприклад, несплата протягом певного часу наймачем по договору комерційного найму житлового приміщення може призвести до розірвання цього договору.

Особливість і в межах відповідальності. Відповідальність у житловому праві заснована на принципі повного відшкодування шкоди (збитків). Наприклад, при вилученні земельної ділянки власнику житлового будинку відшкодовується його вартість.

Характерною рисою цього елемента є і те, що відповідальність заснована на презумпції винності. Тобто особа, що порушила житлове право іншого, повинна доказати свою невинність. У протилежному випадку вона визнається винною.

Міри захисту порушених житлових прав носять відновлюваний характер. Тобто вони спрямовані на відновлення майново-правового або особисто-правового положення (стану), що існувало до факту порушення відповідного особистого чи майнового права. Наглядно це виявляється у випадку пошкодження житла. Наприклад, при «затопленні» квартири винний повинен відшкодувати збитки у повному обсязі.


Fri, 13 May 2011 15:13:15 +0000
§ 3. Функції та принципи житлового права


Функції житлового права такі, що вказують на його соціальне призначення, специфічні напрямки правового регулювання відносин у процесі вирішення поставлених перед ним задач.

Житловому праву властиві такі функції:

- регулятивна, що спрямована на регламентацію конкретного поводження людей при задоволенні житлових потреб;

- охоронна, що спрямована на захист житлових прав і інтересів від порушень;

- виховна, що спрямована на виховання і стимулювання потрібної суспільству поведінки громадян і організацій;

- попереджувальна, що спрямована на проведення профілактичних заходів у суспільстві;

- відновлювана, що спрямована на відновлення порушеного блага, у т. ч. і на еквівалентній основі.

Правовий принцип - це певне вихідне положення, основна ідея, відповідно до якої здійснюється правове регулювання житлових відносин. Схиляємось до думки В.Д. Комарова, що принципи цивільного права властиві і житловому праву1. Але їх дія виявляється з урахуванням особливостей, які характерні для специфічних відносин, що розглядаються. Принципи можна поділити на дві категорії:

1) загальні принципи, тобто властиві будь-якій галузі права у цілому (наприклад, принцип гласності, законності тощо);

2) специфічні принципи, тобто властиві здебільшого житловому праву (наприклад, принцип недоторканності житла).

До специфічних принципів житлового права відносяться такі:

Принцип припустимості здійснення права на житло. Зміст даного принципу полягає у тому, що громадянину надана можливість реалізувати своє право різними способами: на підставі договору соціального чи комерційного найму, на підставі договору безоплатного користування житлом, вступом у члени житлово-будівельного кооперативу, придбанням у власність чи будівництвом і т. і.

Принцип недоторканності житла. Відповідно до цього принципу норми житлового права забезпечують власникам чи правомірним користувачам можливість стабільного здійснення правомочностей по володінню, користуванню і розпорядженню жилим приміщенням, що їм належить. Виходячи з цього принципу, виявляється, що жодний суб'єкт житлового права не може бути позбавлений свого житла інакше, ніж за рішенням суду, причому рішення суду про припинення суб'єктивного права може бути винесено тільки у випадках, прямо передбачених законом. Принцип недоторканності житла розповсюджується як на власників, так і на правомірних власників.

Принцип рівності правового режиму для суб'єктів житлового права. Цей принцип означає, що жодний спеціальний суб'єкт не має якихось переваг перед іншими. Він пронизує всю систему житлового права.

Принцип невтручання в особисті справи або ще можна назвати його принципом дозволеної спрямованості житлово-правового регулювання. У відповідності з цим принципом суб'єкти житлового права можуть одержувати права і покладати на себе обов'язки не тільки передбачені законом, іншими правовими актами, але й такі, що не передбачені житловим законодавством, якщо вони не суперечать загальним принципам права і змісту житлового законодавства.

При цьому необхідно пам'ятати, що у випадку здійснення права публічними або приватними юридичними особами вони можуть діяти у межах спеціальної правосуб'єктності. Це пояснюється тим, що громадянину не може бути відмовлено у наданні житла при наявності у нього необхідних підстав.

Принцип свободи договору. Цей принцип передбачає свободу суб'єктів житлового права у виборі партнерів за договором (наприклад, набути у користування житло, що належить державі чи громадянину), у виборі виду договору (наприклад, купівля-продаж, найм і т. д.), умов, за яких він буде укладений (наприклад, на певний строк чи безстрокове).

Принцип свободи особи. Це насамперед свобода людини в самовизначенні, у визнанні за нею природних і невід'ємних прав у різноманітних сферах громадського життя, що ніким, у тому числі і державою, не повинні порушуватися. У рамках житлового права це означає забезпечення її засобами захисту від неправомірних дій проти недоторканності житла, таємниці особистого життя і т. д., створення організацій для досягнення самостійного здійснення всіх майнових і особистих прав, які їй належать.

Принцип закріплення в нормах житлового права новітніх досягнень світової юридичної думки.

 


Fri, 13 May 2011 15:13:53 +0000
§ 4. Здійснення права на житло


Як зазначається у правовій літературі, право на житло в механізмі цивільно-правового регулювання має три основні форми реалізації: нормативну, правосуб'єктну і форму суб'єктивного права.

Нормативна форма здійснення права на житло - це ті житлово-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з приводу житла. У цьому зв'язку не можна не відзначити, що право на житло - це, на думку В.П. Грибанова, гарантована законом, а значить і державою можливість задоволення потреби в житлі нужденних громадян різноманітними засобами. Правосуб'єктна форма реалізації представляє собою певний елемент змісту правоздатності та дієздатності громадян. Вона є юридичною передумовою виникнення, зміни та припинення конкретних житлових правовідносин. Суб'єктивна форма здійснення права на житло -це конкретне суб'єктивне право на визначене житло. Воно (право) є елементом змісту відповідних цивільних житлових правовідносин. Коло таких суб'єктивних цивільних прав на житло досить широке і різноманітне у зв'язку з тим, що за законом громадянин може займати його на різних підставах (на правах власника, наймача, користувача, тимчасового мешканця, члена сім'ї та ін.).

Відомо, що поняття «здійснення (реалізація) суб'єктивного права» містить у собі не тільки дії, які слугують задоволенню позитивних інтересів суб'єкта, а і протидію -порушення позитивних прав управомоченої особи. Як відомо, структура змісту суб'єктивного права передбачає наявність можливостей двоякого роду: це правова можливість здійснення певних дій самою правомочною особою та правова можливість правомочної особи вимагати від іншої чинити певні дії або утримуватись від них.

Відповідно до Конституції України громадяни можуть реалізувати своє право на житло шляхом будівництва, набуття у власність або отримання в оренду (найм). В свою чергу, кожний із вказаних способів має свій спектр відносин. Громадянин може задовольнити свою житлову потребу будівництвом через самостійне будівництво індивідуального житлового будинку, через вступ до житлово-будівельного кооперативу, через дольову участь у будівництві багатоквартирного будинку і т. д. Набути житло у власність особа може шляхом приватизації, спадкування, через укладення цивільно-правових договорів тощо. Отримати житлове помешкання у користування можна за договором найму, безоплатного користування, за заповітом і т. і.

Таким чином, в умовах ринку житла кожен громадянин при здійсненні своїх житлових прав повинен розраховувати на те житлове помешкання, яке він може набути. Але необхідно зазначити, що з урахуванням принципу справедливості, на якому повинні базуватися всі правові стосунки, дія відомого закону природи - «слабкий гине» стосовно даного випадку обмежена Конституцією України.

Здійснення житлового права шляхом протидії порушенню буде розглянуто в цій роботі пізніше.

 


Fri, 13 May 2011 15:14:54 +0000
§ 5. Класифікація житлових правовідносин


У залежності від тих чи інших ознак житлові правовідносини діляться на певні види. Так, залежно від особливостей взаємозв'язку суб'єктивних прав і обов'язків вони підрозділяються на абсолютні та відносні.

Абсолютними вважаються житлові правовідносини, в яких право однієї особи протистоїть обов'язку невизначеного кола осіб. У цих правовідносинах уповноваженому суб'єкту в якості зобов'язаного протистоїть усякий, хто у межах юридичного досягнення. До абсолютних відносяться права власника житла, права членів сім'ї власника житла, відказоодержувача, якому надано житло у довічне користування, відчужувача, по договору довічного утримання і т. д.

Право власності дає можливість правомочній особі на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм житлом. Перелік правових можливостей не обмежений за

виключенням випадків, передбачених законом. Підставою виникнення цього абсолютного права є ті юридичні факти, які спроможні викликати до життя право власності. Це побудова житла, договори купівлі-продажу, обміну, дарування, довічного утримання, приватизації, спадкування, сплата паю у житловому кооперативі.

Права членів сім'ї власника житла також є абсолютними, хоч і вужчі за обсягом ніж право власності за своїм змістом. Вони не можуть розпоряджатися житлом. Підставою виникнення права члена сім'ї власника житла є угода власника і члена сім'ї. Виняток складають неповнолітні при вселенні до свої батьків.

Абсолютним правом на житлове помешкання наділений і відказоодержувач. Підставою виникнення цього права є заповідальний відказ. Подібне право виникає і у відчужувана за договором довічного утримання.

Відносними визнаються такі житлові правовідносини, в яких правомочній особі протистоїть у якості зобов'язаних суб'єктів досить визначене коло осіб. Ці суб'єкти повинні вчинити певні дії вчинення або утримання від їх вчинення. Такими відносинами, зокрема, є ті, що виникають із договору купівлі-продажу, найму, безоплатного користування та інші. Наприклад, продавець зобов'язаний передати покупцеві у власність, наймодавець - у користування житло і т. д. Відносні правовідносини виникають і тоді, коли порушуються абсолютні права. При порушенні суб'єктивного права на житло деліквент повинен відшкодувати завдану правомочній особі шкоду. В цих випадках особа, що порушила право іншої, повинна відновити його.

Житлові права можна поділити на речові і зобов'язальні. В основу цієї класифікації покладено об'єкт правовідносин. Речові права передбачають можливість володіти, користуватись, розпоряджатись річчю спираючись на закон. У здійсненні права на житло (річ) правомочний суб'єкт не потребує вчинення активних дій з боку зобов'язаних осіб. До таких відносяться право власника, членів сім'ї власника житла, відказоодержувач та деякі інші правовідносини. Порушене речове право користується особливим захистом - речовим позовом. Серед них можна вказати віндикаційний, негаторний позов та позови про виключення житла з акту опису та зняття арешту, позов про визнання права власності.

Зобов'язальні відносини - це ті, що дають можливість правомочній особі вимагати від зобов'язаної тільки скоєння певної дії: передати житло, сплатити гроші за користування та інше.

В залежності від підстав виникнення житлових правовідносин їх можна класифікувати на договірні і позадоговірні. Договірні передбачають виникнення їх із двостороннього правочину, тобто обов'язковою умовою є співпадання волі, як мінімум, двох сторін. Такими е, наприклад, правовідносини найму, безоплатного користування житлом, дарування. До позадоговірних можна віднести ті, що виникають із одностороннього правочину чи з делікту. Наприклад, право користування житлом відказоодержувача, права членів сім'ї власника житла.

Залежно від змісту права, за допомогою якого особа задовольняє свою житлову потребу, їх можна поділити на право власності, обмежені речові права, право користування (як сплатне, так і безоплатне).

Залежно від способу задоволення потреби у житлі житлові правовідносини можна класифікувати на ті, що задовольняються шляхом будівництва, шляхом придбання у власність, шляхом отримання у користування.

В юридичній літературі можна зустріти й іншу класифікацію.

 



§ 6. Житлове право як галузь законодавства, навчальна дисципліна та наука


1. Житлове право як галузь законодавства

Житлове законодавство - це сукупність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини по задоволенню потреб громадян у житлі і пов'язані з ними відносини по управлінню житловим фондом, забезпеченню його цілості, експлуатації і ремонту.

Перехід до ринкової економіки пов'язаний із кардинальним реформуванням житлової сфери. Головним напрямком розвитку житлового законодавства в цих умовах у першу чергу є зміна принципів надання жилих приміщень із державного та громадського житлових фондів, проведення приватизації, створення ринку житла, регулювання відносин власності і т..д. У зв'язку з цим за останні роки почало формуватись нове житлове законодавство, в якому знаходять своє місце і норми, прийняті зі «старого» законодавства.

Однією з основних тенденцій його розвитку є правове забезпечення задоволення житлової потреби громадян не шляхом безоплатного надання квартир (будинків), а через створення умов для будівництва, придбання у власність чи найм (оренду) за свій кошт. Тільки окремі категорії осіб, соціальне незахищені, можуть отримати житлове помешкання від держави, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів безоплатно чи за доступну ціну.

Такий підхід є логічним, виправданим, суспільне справедливим. В умовах ринку житла кожен громадянин повинен при вирішенні житлового питання розраховувати не на безоплатне приміщення, а на те, котре він має можливість придбати. У свою чергу ця можливість визначається розміром винагороди, яку громадянин отримує за свою працю, яка вартість його праці.

Необхідно погодитись і з твердженням, що з точки побудови системи права норми житлового законодавства відносяться до різних галузей права (конституційного, адміністративного, цивільного і т. і.). Регулювання житлових відносин нормами різних галузей прав, без об'єднання їх у самостійну галузь законодавства, теоретично було неможливим здійснити, якщо діяти заради чистоти відособлених галузей. Таке вирішення питання суперечило б факту реальної дійсності2.

Систему житлового права створюють різні закони та підзаконні акти. За ступенем своєї сили закони діляться на основні (конституційні) і звичайні. Конституція України є правовим базисом розвитку житлового законодавства. Вона має найвищу силу і пряму дію. Закони, що видаються на основі Конституції України, називаються звичайними законами і створюють самостійну галузь законодавства. Вона ввібрала в собі майже всі норми про договори найму (оренди), безоплатного користування житлом, ряд норм, що стосуються придбання і здійснення речових прав, а також всі норми адміністративного права, що регулюють відносини по управлінню житловим фондом. Необхідно відзначити, що з урахування завдань, які стоять перед державою, підходів до врегулювання житлових відносин такий підхід є доцільним в урегулюванні відносин у житловій сфері.

Основними законодавчими актами, що регулюють житлові відносини в Україні, є Цивільний кодекс УРСР, введений у дію 1 січня 1964 року, та Житловий кодекс України, введений удію 1 січня 1984 року.

Проте вказані Закони не вичерпують усього цивільного законодавства. Після їх прийняття було видано цілий ряд законодавчих актів, що мають велике значення для житлового права і входять до системи законодавства. Сюди відносяться Закони України «Про власність», «Про приватизацію державного житла», «Про заставу» і т. д.

2. Житлове право як навчальна дисципліна та наука

Навчальна дисципліна житлового права - це систематизована певним чином сукупність знань, теорій, ідей, які пояснюють: виникнення житлового права як сукупності нормативних актів і законодавства; призначення їх у суспільстві. Вона складає частину науки житлового права, яка є в тому числі наукою про засоби одержання нових знань, необхідних для подальшого удосконалення житлового права, про правове регулювання суспільних відносин, про засоби ефективності такого регулювання.

Предметом навчальної дисципліни житлового права є саме житлове право, як певна сукупність норм (правил)  поведінки, встановленої або санкціонованої нашою державою. Вона розкриває закономірності житлово-правового регулювання суспільних відносин. Результатом такого регулювання є сформоване вчення про житлове право, що складається із системи взаємозалежних і взаємопогоджуваних понять, поглядів, суджень, Ідей, концепцій і теорій. Оскільки норми житлового права втілені в численних актах законодавства України, останні також входять у предмет дисципліни.

Для правильного розуміння змісту житлово-правових норм, виявлення закономірностей їх прийняття і наступного вивчення необхідно мати достатньо глибокі уявлення про ті суспільні відносини, що регулюються нормами житлового права. Так, неможливо одержати правильне уявлення про право сплатного користування житлом без виявлення сутності й змісту відношень договору найму, регульованих цим правом.

У свою чергу в основі будь-яких правовідносин лежать відповідні юридичні факти, вивчення яких також відноситься до завдань навчальної дисципліни.

Для виявлення закономірностей взаємодії правових норм і регульованих ними суспільних відносин важливе значення набуває практика застосування норм житлового права судами, іншими правозастосовчими органами.

У сферу житлово-правової дисципліни входить вивчення житлового права не тільки України, але й інших країн як ближнього, так і дальнього зарубіжжя.

Навчальна дисципліна житлового права - це ще й база, на якій будується вивчення й освоєння її основних положень. Навчальна дисципліна, хоч і пов'язана з законодавством, але не зводиться до простого його коментування. Знання повинні будуватися на міцному фундаменті, на теоретичних концепціях і повинні сприяти юридичному мисленню, не повинні обмежуватися матеріалами, що містяться в нормах права та законодавстві.

Виходячи зі сказаного, нами буде розглянуто житлові відносини як приватноправові. Курс житлового права як навчальної дисципліни складається із: вступу, загальної частини, здійснення права на житло шляхом його побудови, шляхом придбання у власність, шляхом отримання у користування, захист житлових прав.

У тих випадках, коли це продиктовано необхідністю об'ємного бачення всієї картини здійснення права на житло розглядаються правовідносини, які хоча і не спрямовані прямо на задоволення житлових потреб громадян, але тісно пов'язані з ними.

 


Просмотров: 859
Search All Amazon* UK* DE* FR* JP* CA* CN* IT* ES* IN* BR* MX
Search Results from «Озон» Право. Юриспруденция
 
И. С. Шиткина Корпоративное право в таблицах и схемах. Учебно-методическое пособие Corporate Law Tables and Charts
Корпоративное право в таблицах и схемах. Учебно-методическое пособие
В учебно-методическом пособии в форме структурно-логических схем исследуются корпоративные формы предпринимательства и прежде всего самые распространенные из них — хозяйственные общества (АО, ООО). Рассматриваются проблемы учреждения, реорганизации, ликвидации хозяйственных обществ; имущественной основы их деятельности; корпоративного управления и контроля; прав и обязанностей участников корпораций; правового режима крупных сделок; сделок, в совершении которых имеется заинтересованность; приобретения крупных пакетов акций; ответственности в корпоративных правоотношениях; защиты прав участников корпоративных правоотношений.
Книга предназначена для преподавателей, аспирантов, студентов (бакалавров и магистров) юридических вузов и факультетов, юристов организаций и органов государственной власти, а также для читателей, интересующихся вопросами корпоративного права.
Законодательство и судебная практика приведены по состоянию на 15 января 2016 года....

Цена:
899 руб

С. И. Князькин, И. А. Юрлов Гражданский, арбитражный и административный процесс в схемах с комментариями
Гражданский, арбитражный и административный процесс в схемах с комментариями
В данном учебном пособии в наглядной, интуитивно понятной форме изложен курс гражданского, арбитражного и административного процессуального права. Книга адресована прежде всего студентам, аспирантам, а также преподавателям, но может быть полезна и практическим работникам....

Цена:
479 руб

 Уголовное право. Особенная часть. Шпаргалка
Уголовное право. Особенная часть. Шпаргалка
Настоящее издание поможет систематизировать полученные ранее знания, а также подготовиться к экзамену или зачету и успешно его сдать. Пособие предназначено для студентов высших учебных заведений....

Цена:
50 руб

История политических и правовых учений России
История политических и правовых учений России
В настоящем издании рассматриваются политические и правовые учения русских мыслителей, начиная с XI в. и до современности.
Авторы исследуют политико-правовые идеи и теории средневековых мыслителей, анализируют политическую полемику периода становления русской государственности и трагической эпохи, известной как Смутное время.
Выясняются причины распространения на российской почве марксизма и его модификаций в революционный и пост революционный период строительства социалистического государства.
Особый раздел посвящен развитию русской мысли в иммиграции.
Историко-сравнительный метод позволил проводить исследование в параллельном времени, выясняя последовательное приращение знаний, а метод актуализации - воспользоваться современным инструментарием при анализе исторических ситуаций.
При изложении материала применялось сочетание проблемно-категориального подхода с вычленением так называемых вечных, сквозных тем, с анализом доктрин отдельных авторов, внесших наиболее значительную лепту в разработку новых государственно-правовых концепций, а также влиятельных течений и направлений политико-правовой мысли.

Для студентов, аспирантов и преподавателей юридических, политологических и других гуманитарных специальностей, а также для всех интересующихся историей политических и правовых учений России....

Цена:
343 руб

 Судебная медицина. Учебник
Судебная медицина. Учебник
Учебник написан профессорами ведущих российских медицинских вузов с учетом новых требований проведения экспертиз в связи с изменениями и дополнениями, внесенными в современное законодательство. Учебный материал построен на основе инновационной модульной образовательной программы, разработанной сотрудниками кафедры судебной медицины Первого МГМУ им. И.М.Сеченова в соответствии с программой дисциплины "Судебная медицина" для специальности "Лечебное дело" ГОСТа высшего профессионального образования. В учебнике представлены новейшие научные данные по патогенезу и диагностике действия повреждающих факторов на человеческий организм. Предназначен для студентов учреждений высшего профессионального образования, обучающихся по специальностям "Лечебное дело", "Медико-профилактическое дело" и "Педиатрия" по дисциплине "Судебная медицина"....

Цена:
1299 руб

 Медиация. Учебник
Медиация. Учебник
Данное издание - совместный труд коллектива известных и уважаемых российских медиаторов, вложивших свои знания и опыт в медиацию. В книге определены термины медиации и дается ее классификация. Для каждой разновидности или модели медиации, раскрытых в учебнике, показаны наиболее характерные для них способы и техники. Особое внимание уделено премедиации - подготовке и организации медиации. Учебник может стать основой для создания авторских учебно-методических комплексов в вузах и подготовки учебных программ дополнительного профессионального образования. Книга адресована практикующим медиаторам, представителям учреждений и организаций, планирующим использование медиации в своей деятельности, переговорщикам, адвокатам, управленцам и всем желающим познакомиться или овладеть процедурой и искусством медиации....

Цена:
1099 руб

 Европейский Союз. Основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями
Европейский Союз. Основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями
В настоящем издании приводится полный перевод на русский язык основополагающих актов Европейского Союза в новейшей редакции, вытекающей из Лиссабонского договора ("Договора о реформе" ЕС) от 13 декабря 2007 г.: "Договор о Европейском Союзе" и "Договор о функционировании Европейского Союза" с протоколами и приложениями, "Хартия Европейского Союза об основных правах" с официальными разъяснениями, "Лиссабонский договор" вместе с "Заключительным актом" и декларациями Межправительственной конференции государств - членов Европейского Союза 2007 г.
Перевод сопровождается постатейными аннотациями и комментариями, изложенными в форме примечаний к документам, и общим вводным комментарием, который дает разъяснения, необходимые для понимания новых правовых основ организации и деятельности ЕС и его взаимоотношений с Россией.
Публикуемые документы и комментарии к ним соответствуют учебной программе курсов "Европейское право" ("Право Европейского Союза , "Конституционное право", "Международное право" и могут также использоваться в качестве учебного пособия при изучении этих предметов.

Для работников органов государственной власти, внешнеполитических и внешнеэкономических организаций, правоохранительных органов, юристов-практиков, руководителей предприятий, предпринимателей, научных работников, преподавателей, студентов и аспирантов юридических вузов и факультетов, а также для всех заинтересованных читателей.
Во втором издании отражены изменения и дополнения, внесенные в основополагающие акты Европейского Союза после вступления в силу Лиссабонского договора, в том числе связанные с приемом в Европейский Союз нового государства-члена (Хорватии) и реформой правового статуса Суда Европейского Союза.
Во второе издание также включены полные переводы на русский язык документов, дополняющих собой основополагающие акты Европейского Союза по вопросам регулирования экономического и валютного союза и зоны евро которые были приняты после вступления в силу Лиссабонского договора Договора о стабильности, координации и управлении в экономическом и валютном союзе и Договора об учреждении Европейского стабилизационного механизма 2012 г....

Цена:
2179 руб

М. Н. Марченко, Е. М. Дерябина Правоведение. Учебник
Правоведение. Учебник
Учебник подготовлен в строгом соответствии с государственным стандартом по курсу «Правоведение» для студентов неюридических вузов и в соответствии с Программой вступительного испытания в магистратуру по правоведению....

Цена:
383 руб

Г. М. Давидян, О. И. Куприянова, Т. Е. Новицкая, П. Л. Полянский История отечественного государства и права. Учебное пособие. Часть 2
История отечественного государства и права. Учебное пособие. Часть 2
Учебное пособие предназначено для проведения семинарских занятий по истории отечественного государства и права (истории государства и права России). В него включены по темам рекомендуемые планы семинарских занятий, задания, литература. Основное место в издании занимают тексты памятников права, изучаемых в курсе названной учебной дисциплины. Все тексты сопровождаются необходимыми для их понимания комментариями.
Часть вторая содержит правовые памятники xx века.

Предназначено для студентов, аспирантов и преподавателей юридических факультетов университетов и юридических институтов, а также вузов, в которых изучается история отечественного государства и права....

Цена:
1599 руб

Правоведение
Правоведение
Содержание учебника в полной мере соответствует действующей учебной программе курса "Правоведение". В нем учтены все нововведения в российском законодательстве последнего времени.

Учебник предназначен для студентов неюридических вузов, изучающих курс "Правоведение". Его авторами являются ведущие преподаватели юридического факультета Московского государственного университета имени М.В.Ломоносова....

Цена:
564 руб



2003 Copyright © «Advokat.Peterlife.ru» Мобильная Версия v.2015 | PeterLife и компания
Юридическая консультация, юридические услуги, юридическая помощь онлайн.
Пользовательское соглашение использование материалов сайта разрешено с активной ссылкой на сайт
  Яндекс.Метрика Яндекс цитирования